Звикайте думати про велику політику через призму своїх інтересів

Чому стільки очікувань з приводу результату зустрічі Трампа і Путіна? Чого, власне, чекаємо? Чарівника на блакитному вертольоті?

Ось зараз добрий Дональд скаже: "Пу! Ти не правий!", і все відразу повернеться на свої місця. І Крим, і Донбас, і пасажири "Боїнга" оживуть, і наші загиблі повстануть з мертвих.

Хочу вас засмутити. Сильно. Цього не буде. Ніхто не побіжить здаватися. Ніхто не побіжить в атаку.

Після анексії у Путіна було завдання: влаштувати у нас на східному кордоні багаторічний млявий трипер. Він зі своїм завданням впорався. Навіщо йому щось там міняти? Путіна все влаштовує.

А у Трампа свої завдання – американські. Він, звичайно, захищає демократію, але американську. А світову – у міру сил і вільного часу.

Це нормально. Він президент США, якщо ви пам'ятаєте. А в Україні президент – не Дональд.

У Трампа є завдання з економіки. Американської, як розумієте. Щодо продажу газу. Американського, скрапленого, зверніть увагу. І Трамп говорить про конкуренцію з "Північним потоком-2". І Україна в цій розмові фігурує тільки тому, що це відповідає концепції торгівлі американським газом у Європі.

Немає ні вічних друзів, ні вічних ворогів – є тільки інтереси. Це не зрада і не перемога – це реальність.

Поки нам щастить, ми в сфері інтересів США. Меркантильних, тимчасових, як будь-які інтереси.

В принципі, нічого доленосного в Гельсінкі не відбулося. Нічого і не очікувалося. Нічого списи ламати.

Все планово. Ніхто Крим не визнав – що б там Путін не віщав про законні референдуми. Проблеми індіанців ковбоя не хвилюють. Санкції ніхто скасовувати не збирається. Нам це добре. Американцям це вигідно. Росія на поступки не піде.

На Сході нас закликали дотримуватися Мінських домовленостей. Що це для нас змінює? Як дотримувалися, так і будемо дотримуватися. Наскільки це вигідно нам, не більше того.

Звикайте вже думати про велику політику через призму своїх інтересів. Тільки своїх.

Ніхто нас не здав, ніхто нас не захистив. Усе, як і було.

Оригінал