Не вірю в колективний розум українців

Нас губить невміння домовлятися

Зі спостережень останніх днів.

400 років тому нас згубило невміння наступити своїй гордині на яйця і домовитися між собою, щоб боротися зі спільним ворогом. Результат вам відомий.

100 років тому нас згубило все те ж невміння об'єднатися заради спільної мети. Хоча б на час, поки ворог біля воріт. Не змогли. Не вистачило розуму, щоб задушити амбіції. Результат ви знаєте.

Сьогодні, крім корупції і кумівства, Україну губить те ж саме, що губило її у всіх історичних переломних моментах — невміння домовлятися.

Крім корупції і кумівства, Україну губить те ж саме, що губило її у всіх історичних переломних моментах — невміння домовлятися

Найперший ворог - сусід, який думає інакше. Хреститься не так. Їсть не те. Любить Україну, але не так, як нам подобається.

У палаючому, обложеному Титом Єрусалимі, євреї різали один одного, бо вважали правими тільки себе. 2000 років потім у них не було держави.

Якщо судити по ХХ століттю, вони багато чому навчилися.

Що навчить нас шукати друзів, а не знаходити ворогів? Я не знаю.

Не вірю в колективний розум. Зовсім.

Гіркий досвід.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Євгенія Кузнєцова Письменниця
Антон Сененко Cтарший науковий співробітник Інституту фізики НАН України
Андрій Веселовський Дипломат, колишній представник України в Європейському Союзі
Олена Подолян Психотерапевтка, директорка ГО "Форпост"
Мирослава Барчук Журналістка