Інна Совсун
Віце-президент Київської школи економіки
16.06.2018
1166

Інклюзивна освіта в Ізраїлі: урок для України

Інфраструктура турботи

В Ізраїлі більшість дітей з особливими потребами навчаються у звичайних школах. Відповідний закон діє з 1998 року. Проте механізм включення цих дітей в звичайні школи може бути дуже різним: дехто навчається з допомогою спеціального асистента, хтось вчиться півдня з класом, а півдня – окремо. Ці рішення завжди приймаються спільно з батьками, педагогами, психологами, виходячи з потреб та можливостей конкретної дитини.

Частина дітей навчаються у спеціалізованих закладах, проте їх теж інтегрують в суспільство. Періодично їздять кудись з дітками з інших шкіл чи відвідують різні школи для взаємного спілкування.

Держава також оплачує необхідні лікувальні процедури тричі на тиждень. Процедури можуть бути дуже різними – від психологічних консультацій до катання на конях.

Далі – більше. Батьки дитини з особливими потребами отримують додаткову підтримку: знижені ставки податків, додаткові гарантовані лікарняні, щоб мати змогу відвести дитину до лікаря, більше часу їй приділити.

Батьки дитини з особливими потребами отримують додаткову підтримку: знижені ставки податків, додаткові гарантовані лікарняні

Ось це – інфраструктура турботи, а не технічне рішення.

Попри певний прогрес у впровадженні інклюзивної освіти в Україні, до такої системи нам ще далеко. Це і питання часу, необхідного на реалізацію рішень, і правильного дизайну самих рішень щодо інклюзії. Але найважливіше – це питання суспільного діалогу.

Я запитували у представниці з Ізраїлю: чи не виникає проблем з батьками інших дітей? Вона дуже спокійно відповіла, що усі ставляться до цього з розумінням, адже усвідомлюють, що вони могли бути на місці батьків дитини з особливими потребами.

Але є в цьому і глибша ідея, про яку згадали колеги з Ізраїлю – ідея солідарності.

Я задумалась над тим, як часто ми чуємо слова про абстрактну єдність, і як рідко - говоримо про солідарність. Адже солідарність – це складніше, це певна співвідповідальність та співпереживання за тих, кого ти визнаєш і поважаєш як рівних. Солідарність – вона персоніфікована, а не абстрактна. До цього нам треба рухатись.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Микола Несенюк Журналіст
Ольга Решетилова Координаторка Медійної ініціативи за права людини
Любов Морозова Музикознавиця
Погода