Від виборів Україні не світить нічого хорошого

Українська політична громадськість активно обговорює наступні президентські вибори. Соціологи жонглюють цифрами, журналісти – міркуваннями експертів та обивателів, політологи – переймаються технологічними ходами й інноваціями.

Хто й проти кого вийде в другий тур? Хто й для кого більш вдалий спаринґ-партнер? Хто самостійний гравець, а хто лише спойлер? Чия команда здатна на креативні ходи, а чия знову співатиме хіт Сергія Шнурова "Мы за всё хорошее, против всей х*йни"? Це – найзлободенніші питання нашого політичного сьогодення.

Питання, звісно, цікаві. І я ними, напевно, також переймався б, якби вибори відбувалися не в моїй країні, а десь на Місяці. Бо нейтральне за стилістикою й відсторонене за настроєвістю обговорення всього цього перформанса вимагає цілковитого збайдужіння до майбуття країни.

Однак, країна все це обговорює, журналісти про це пишуть, політологи – аналізують. Усе всерйоз! Усе з відповідальними виразами на обличчях і нотами хвилювання в голосах!

І враження таке, ніби країна схибнулася. А це – тільки початок. А на календарі – лише червень. А що буде восени?

Розгорнувши останні рейтинги кандидатів, я впіймав себе на неясній асоціації… Я вже десь усе це бачив – всі ці стривожені обличчя і глибінь в очах, портрети в три-четверті оберту і занадто класичні зачіски… І згадав! Звісно бачив: у сиквелі "Зомбі повертаються!". Всі ці портрети кандидатів, наче з надгробних плит! І всі ці прізвища, імена та назви партій, наче написи на вінках, прихилених до могил, де покояться наші ілюзії і роки нашого життя.

І от вони повернулися – по наш мозок і наші тіла.

Ідуть збитою шеренгою, бредуть, хитаються, хриплять, соплять, штовхають і підхоплюють одне одного, кусають і спльовують, залишають по собі калюжі формальдегіду і сморід від слів, які вже прогнили в їхніх писках.

І все це в прямому ефірі. І все це реаліті – на рік. А потім знову софіти і студії: як ви пояснюєте, пане експерте, такий чудовий апетит нашого мерця-рекордсмена, як йому вдалося зжерти стількох виборців?!

Остання серія цього серіалу матиме назву "Зомбі-апокаліпсис". Бо від цих виборів країні не світить нічого хорошого. З такими політиками країні світить тільки апокаліпсис. Це може бути тихий кінець – "Спи, Україно, з миром!" – з мокрими печатками на свідоцтві про смерть і милими посмішками міжнародних спостерігачів. Може бути й гармидер – плач і скрегіт зубів, який, однак, ні на що не вплине. Але це тільки деталі, дуже неважливі прояви одного й непохитного факту: всі ці особи, які фігурують у рейтингах, остаточно доб'ють цю країну.

Україна нагадує велику рибу, яку тягне на гачку персонаж Ернеста Хемінгуея. Рибу рвуть акули, але рибалка все одно її не відпускає. І не відпустив. Витягнув на берег лише великий скелет. І дуже ним пишався.

Всі ці герої рейтингів також пишатимуться великим скелетом України, попиваючи "Шардоне" на березі Женевського озера.

Такі мої асоціації від перегляду політичних рейтингів.

Валентин Бушанський, для Gazeta.ua