Страшний сон Кремля: росіяни почали інтегруватися в Україну

Вони більше не хочуть бути гумусом імперії

"Найбільший розділений народ". Колись Кремль поставив саме такий стандарт опису росіян, що залишилися після 1991 року за межами Росії. І цим прирік співвітчизників на ізоляцію.

Після розвалу Союзу за межами Росії опинилися мільйони росіян. Причому, мова не тільки про Україну – точно так само було у всіх колишніх республіках СРСР. І майже всюди цих людей спіткала та сама доля, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Будь-яка закордонна діаспора – це завжди soft-power для материнської держави. Та сила, яка інтегрована в нову батьківщину, і тому може претендувати на роль "посла" для старої. Українська діаспора в Канаді, вірменська у Франції або єврейська по всьому світу – тому найкращі докази. Але у "закордонних росіян" нічого подібного не сталося.

Закордонна діаспора – це завжди soft-power для материнської держави

Вони не стали трендсеттерами. Не створювали стратегії майбутнього. Не зуміли стати лобістами своїх власних інтересів. Таких, які б при цьому не сприймалися новими столицями в багнети. З однієї простої причини.

Для зарубіжних співвітчизників Москва передбачала лише один формат існування – іреденти. Їм відводилася єдина роль – бути приводом для "возз'єднання" в рамках єдиної загальної держави. І чверть століття Кремль робив все, щоб цей важіль впливу зберегти.

Для зарубіжних співвітчизників Москва відводила єдину роль - бути приводом для "возз'єднання" в рамках єдиної держави

Для цього йому потрібно було зовсім небагато. Не допустити інтеграції росіян в політичні нації тих країн, в яких їм випало жити. Сама ідея, що росіяни можуть жити інтересами не Москви, а своїх нових столиць, сприймалася як зрада.

Кремлю ніколи не потрібна була адаптація росіян. Навпаки – максимальна ізоляція. Щоб потім з року в рік спекулювати на темі захисту "гнаних і знедолених". Концепт "росіяни для України" сприймався як ворожий. Тому що Москві потрібен був концепт "українські росіяни як відмичка для України". Все інше Росія сприймала як загрозу.

Кремлю ніколи не потрібна була адаптація росіян. Навпаки – максимальна ізоляція

"Закордонним росіянам" пропонували відчувати свою національність як право, а не обов'язок. Замість того, щоб конкурувати з сусідами в просторі позитивних порядків, їм відводили роль "баби яги", яка завжди проти. Єдиним їх призначенням було оголошено ностальгію. Хранителі музейного надбання.

В результаті ніяких російських партій, орієнтованих не на Кремль, в пострадянських країнах так і не з'явилося. Усе, що народжувалося, опинялося в ролі п'ятої колони. Лобісти російських монополій. Торгові агенти з продажу імперського шовінізму. Будь-який альтернативний підхід сприймався в багнети самою Москвою.

До чого призводить подібний підхід, ми побачили на прикладі Донбасу. Того самого, який Москва вже четвертий рік "захищає". З подачі Кремля регіон перетворили на рукотворне Сомалі. На полігон, єдине завдання якого – створювати проблеми для української влади. А якість життя тих самих "росіян і російськокультурних" на окупованих територіях Москву не цікавить.

Громадяни для імперії. І ні в якому разі не навпаки

Донбас довів просту річ: закордонним співвітчизникам Кремль відвів роль імперського гумусу. Їх інтереси вторинні щодо інтересів російського керівництва. Москва воює не за них, а за допомогою них. Громадяни для імперії. І ні в якому разі не навпаки.

До того ж саме вторгнення на Донбас запустило ще один важливий процес. Москва була впевнена, що українські схід і південь впадуть їй в обійми. Що російська мова – це достатня умова для того, щоб її носій був адептом "русского мира". Виявилося, що все не так.

Москва була впевнена, що російська мова – це достатня умова для того, щоб її носій був адептом "русского мира". Виявилося, що все не так

В результаті вторгнення в Україну сталося те, чого Москва завжди так боялася. Росіяни почали інтегруватися в Україні – в силу того самостійного вибору, який вони зробили між старою батьківщиною і новою. І в цій ситуації Кремлю вже не доводиться розраховувати на лобізм своїх інтересів. Тому що вибір нової ідентичності виявився пов'язаний з втратою старої.

Найімовірніше, новий перепис подарує нам чимало сюрпризів.

Copyright © 2018 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

5

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Сосницький Доброволець, підприємець
Володимир Василенко Правознавець-міжнародник
Всеволод Кевлич Футбольний і тенісний експерт
Марія Моісеєва Медіа-продюсер української служби "Голосу Америки"
Олена Косенко Психолог
Погода