Дурість коштує українцям мільярдів

Розплата за відсутність ринку землі

Розплата постійно наздоганяє нас в реальному житті. Прогуляв школу - викликали маму до директора - позбавили ігрової приставки на тиждень. Напився перед іспитом в інституті - опинився в армії. Лінувався на роботі - підвищення отримав колега.

Наші вчинки завжди визначають майбутнє. Немає ніякої злої карми - є дурна дурість. І є відповідальність за свої помилки. Так само як і є шанс їх виправити. Не в минулому. На жаль, відправити термінатора до викладача по матаналізу вийде. В майбутньому. Щоб не платити ще раз. Це стосується як людей, так і націй. Країни теж платять за свої помилки. Розумні країни більше їх не роблять.

Німці дорого заплатили за свою слабкість до нацизму. Виправилися і пішли далі. Успішно.

Аргентина на початку ХХ-го століття була на рівні зі США. Але почала грати в популізм. І тепер, через 100 років, знаходиться нестерпно далеко від США і неймовірними зусиллями намагається наздогнати цивілізований світ.

Венесуела ще 20 років тому була найбагатшою в Південній Америці. Чи жарт, найбільші в світі запаси нафти. Але потім вибрала свого Чавеса, який почав реалізовувати в країні політику, котра один в один нагадує програму українських парламентських популістів. Як результат - розплата у вигляді бідності і мільйонів голодних людей, які прагнуть втікти до сусідніх країн.

Україна ... ми взагалі чемпіон по дурості. І по жадібності політиків, звичайно ж. Але їх жадібність - це не виправдання нашої дурості. Дурість суспільства дозволяє залишатися при владі жадібним політикам. Наша дурість привела до того, що ми 25 років говоримо про свій потенціал, а на виході - суцільна імпотенція. І ми платимо за неї. І повинні платити. Інакше не буває. Питання в тому, чи хочемо ми продовжувати платити.

Ми зробили багато дурниць за 25 років. Але, напевно, немає більшого економічного злочину, ніж відсутність ринку землі. Вона, відсутність, коштує нам дуже дорого.

Днями вийшло дослідження Світового банку. Підрахували, що українські землевласники отримують найнижчу ціну за оренду землі в Європі при тому, що її якість - одна з кращих у світі. І українські землевласники - це не латифундисти з бразильських серіалів, це ті самі бідні селяни, які отримали паї і не можуть повноцінно розпоряджатися своєю власністю.

За оцінкою Світового банку, ціни на продаж землі при введенні ринку виростуть до $3-3,5 тис. за га в порівнянні з $1-1,5 тис., які діють зараз при оцінці і при продажу на тіньовому ринку. А це означає, що пропорційно повинна вирости і оренда. І це скромна оцінка. Оцінка зростання на початковому етапі. У Польщі, наприклад, земля коштує близько $10 тис. У нас тут звичайно не Польща, за нею ще бігти і бігти, але введення ринку землі - це як раз один із способів прискоритися.

Є ще статистика Антикорупційного бюро, яка частково відкриває завісу того, скільки нам коштує відсутність ринку землі. Поки що в НАБУ є 25 справ щодо землі і в рамках цих справ втрати бюджету оцінюють в 450 млн грн, так як держава і місцеві громади втратили близько 7 тис. га. Цю суму можна сміливо множити на 10. А то й на 100. Щорічно. Адже мова йде про скромних 7 тис. га. У той час як всього державних земель в Україні на 10 млн га. Це, на секундочку, площа цілої Болгарії. Якою хтось керує. Українські чиновники керують. А як уміють управляти українські чиновники - ми знаємо. І здогадуємося, яка частина справедливих орендних платежів надходить до бюджету.

І як завжди, якщо зірки запалюють, то це комусь потрібно. Якщо хтось втрачає, то хтось і знаходить. Адже не може бути такого, що втрачають селяни, втрачає бюджет, але ніхто не отримує. Адже завжди є ті, хто виграє. Ось хто виграє від дешевої оренди? Українські агрохолдинги. Звичайно ж. Вони орендують землю найдешевше в світі і отримують прибуток за рахунок цього, продаючи продукцію на експорт за світовими цінами. А потім ще й отримують дотації за рахунок платників податків. Хто виграє від відсутності прозорості, яку завжди дає ринок, в управлінні державними землями? Звичайно ж українські чиновники. А також українські політики, які отримують гроші на саботування земельної реформи і від корупціонерів, і від аграрного лобі. А українські платники податків не отримують мільярди гривень, які могли б піти на будівництво лікарень і шкіл.

Це багато грошей. Дуже багато. За такі гроші можна довго стримувати депутатів від голосування і платити популістам, які будуть ходити по телешоу і розповідати, як прийдуть китайці і скуплять всю землю, а потім вивезуть її в Китай.

І це ми ще не говоримо про ефект від економічного зростання в результаті припливу інвестицій, які стримує відсутність ринку землі. Але це та сума, яку недоотримує вся країна. Разом із чиновниками, які не можуть її розпиляти. Так що це той випадок, коли є просте шкідництво. Ми всі з вами платимо за це, але ніхто не отримує. Або отримують інші країни, в які заходять вільні кошти і призводять до економічного зростання там. Зрештою, в світі немає ринку землі тільки в Венесуелі, на Кубі, в Північній Кореї та Зімбабве. І в Україні, звичайно ж. Так що у інвесторів відмінний вибір. А Україна втрачає 1-2% ВВП на рік. А це ще пара мільярдів доларів. Яка не була б зайвою для бідної країни, правда ж?

Годинник цокає. Адже оплата за нашу дурість погодинна. І ми платимо за таким тарифом. Тимошенко купує нові сукні, Ляшко виграє в лотерею, агро-барони замовляють ще більше шампанського, а чиновники продовжують купувати Редж ровери. Але ж нам не шкода, правда.

Оригінал