Чому Дерипаска?

Російські олігархи повинні не страждати від санкцій, а боятися їх

Санкції це добре. Але не смертельно. Росія, на жаль, не розвалиться вже завтра. І швидше, це персональна трагедія Олега Дерипаски.

Фондовий ринок Росії впав, але не помер. Рубль знизився, але не критично. Інвестори будуть ще обережніше ставиться до РФ, але це лише помірно погіршить ситуацію. Тим більше, в Кремлі пишуть, що у них тепер 300 років самотності. Це навіть крутіше, ніж магічний реалізм Маркеса з його сотнею років. Це магічна неадекватність. Так що в цілому, все природно. Вони давно йдуть в цьому напрямку. І у них великий запас міцності. Поки що великий.

А ось бізнес Дерипаски буде зруйнований. Або дуже серйозно постраждає. Ставши не успішною публічною компанією, а черговим паразитом на російському бюджеті. Перейде на інший рівень. Що, практично, одне і те ж.

Дерипаску американці знищують показово. Щоб інші бачили, що так може статися з кожним. Тому, власне, там, в списку, і немає інших олігархів. Яких-небудь Абрамовичів. Вони повинні не страждати від санкцій, а боятися їх. Тому що до будь-яких страждань ти звикаєш. І загроза перестає бути загрозою, якщо вона реалізована. І якщо ти хочеш чогось домогтися від людини, то тиснеш на страх і жадібність. Ось і "умовний Держдеп" тисне. Зруйнуй бізнес олігарха, і він ні на що не впливатиме. Без грошей він ніхто. А американцям потрібно, щоб люди, які володіють впливом, його використовували. Принаймні американці на це розраховують. І тому застосували більш серйозні санкції, ніж раніше.

Санкції проти Дерипаски і Ко могутніші за усе, що застосовували раніше. Це ніби ви пострілювали з міномета в сторону сепаратистів, а потім раптом підвезли "Град" і пальнули з нього. Акції "Русалу" на Гонконгівській біржі пішли в піке тоді, коли компанія заявила про можливість технічного дефолту. Він пов'язаний з тим, що "Русал" навіть не впевнений в можливості отримувати гроші від клієнтів. Усі платежі припинили. Більш того, навіть агентство "Блумберг" перестало показувати котирування цінних паперів компанії. Фірма не просто токсична. Вона радіоактивна. Те, що відбувається зараз з "Русалом", вже було в світі. Такі санкції стосувалися Ірану. І обходити їх - дуже дорого коштує (BNP Paribas заплатив, наприклад, близько $9 млрд). Допомагати ніхто не буде. Принаймні з тих, кому є що втрачати.

Чому Дерипаска? По-перше, а чому б і ні. Але це не найсерйозніший аргумент. З одного боку - тому що алюміній. Дональд Трамп зараз веде активні торговельні війни. Так би мовити, повертається до витоків, намагається повернути робочі місця назад в американську глибинку. І з алюмінієм у нього проблеми останнім часом. США споживають багато алюмінію, але не виробляють, втрачають частку ринку, там домінує імпорт. І тут такий шанс "підтримати вітчизняного виробника". Гріх ним не скористатися.

З іншого боку - рішення приймають люди. І ці люди вибирають, кого б показово покарати. І тут вони бачать скандал з Настею Рибкою. І чують слова про Вікторію Нуланд. І пам'ятають, що Дерипаска особисто замішаний в скандалі з Полом Манафортом. І він тут же стає першим в черзі. На показову прочуханку. Безліч дурних дрібниць, таких, як не найрозумніша дівчина з мобільним телефоном, призводить до згубних наслідків.

Що буде далі? Держава підтримуватиме Дерипаску. Тому що зацікавлена в прямо протилежному американцям. І їм треба показати, що боятися олігархам нічого. І рідна держава їм завжди допоможе.

Що може держава? По-перше, і це найпростіше, кредити. У "Русалу" зараз виникнуть величезні проблеми із зовнішніми боргами. І швидше за все, російські державні банки, повністю замінять своїми кредитами зовнішні борги. Це просто. Але ось складніше буде залишитися гравцем на світовому ринку.

У Дерипаски зараз 6% світового ринку алюмінію. Продавати тепер свій алюміній на зовнішньому ринку для компанії стане дуже складно. Не можна сказати, що неможливо. Але складно. Це точно позначиться на тій частці ринку. Зробить "Русал" токсичним партнером і змусить шукати інших продавців. І компанія почне вмирати. Адже якщо дати кредит компанії Путін може, то ось купувати алюміній - ні. Його просто нікуди дівати в Росії. Хіба що побудувати алюмінієвий міст в Крим. Так чи інакше, історія публічної компанії закінчена. Зараз починається історія з абсолютно іншою бізнес-моделлю, в якій самого бізнесу буде дуже мало.

А що Україна? Та нічого насправді. Вводити санкції - це справа сильних. Ми слабкі. Так що для нас все, що відбувається - лише епізод в протистоянні з Росією, де боротьба йде до того моменту, чия економіка зруйнується першою.

Уся ця історія завдає ще один удар по російській економіці. Не смертельний. Але важливий. Чим більше токсичності, тим менше інвестицій. Чим менше інвестицій, тим менше зростання. І для нас це ще одне нагадування про те, що треба залучати інвестиції. І нам треба сильнішати. Але це вже зовсім інша історія. Де, поки що, у нас мало успіхів.

Оригінал