Росія ризикує виявити, що вона не Радянський Союз

Західна правда могла б позбавити Москву від фобій

Москва дійсно хотіла б домовитися із Заходом. І це бажання більш ніж взаємне. Але компромісу все одно не буде. Занадто різні картинки реальності.

Значна частина російської еліти переконана, що Москва не програла холодну війну. На їхню думку, Росія в односторонньому порядку вирішила зняти загрозу ядерної війни, яка висіла над світом. Їм здається, що Москва добровільно погодилася піти на компроміс - і її зрадили.

Зрадили тим, що їй не дісталося місця в "світовій президії". Тим, що її право на власну "зону впливу" піддавали сумніву. Тим, що її тримали в дипломатичному передбаннику, не пускаючи за загальний стіл із ключовими гравцями.

А для Заходу подібний підхід виглядає безглуздо. Європа і США сприймають крах Радянського Союзу, як поразку Москви в холодній війні. Як підсумок сутички двох моделей, одна з яких зійшла з дистанції, не витримавши конкуренції. Як крах самого права Кремля на те, щоб вважатися альтернативою і рівнею.

Належність до клубу переможців і до клубу тих, хто програв дає різні повноваження. Той, хто програв втрачає стартові позиції, опускається в рейтингу і починає все напрацьовувати з нуля. Переможець свою позицію зберігає і навіть посилює.

Російська еліта переконана, що її вплив на сусідні країни - це природне право, дарча від історії. А для решти світу такий підхід незрозумілий і неприродний. Усе одно, що заклики боксера, який програв, повернути йому чемпіонський пояс.

Коли Барак Обама описував Росію як регіональну велику сировинну державу - він не намагався когось образити. Він лише описував західний консенсус щодо Москви. Тому що для Заходу той факт, що Кремль не альтернатива Вашингтону - це аксіома.

Москва приречена пропонувати Заходу нову "ялтинську конференцію" - тому що бачить себе в ролі СРСР. А Захід приречений здивовано знизувати плечима - бо бачить перед собою країну, яка продає нафту і газ, а на виручені гроші купує все інше.

Кремль переконаний, що Захід хоче Росію розділити і зруйнувати - бо вважає себе глобальною цивілізаційною альтернативою. А Захід бачить в РФ привабливий ринок збуту і щиро не розуміє, навіщо його потрібно розвалювати.

Навіщо перемагати? Навіщо дробити? Що потім робити з новими державами, на території яких виявлять ядерні заряди? Кому потрібен хаос на кордонах?

Росія дивиться в дзеркало і бачить там СРСР. Тому вона вважає, що оточуючі теж бачать в ній СРСР, намагається вести себе як СРСР і розглядає загрози, які розглядав Союз. А Захід дивиться на Росію лише як на Росію, хоче повернення до докримської моделі й намагається зрозуміти, де у Москви червона лінія, яку вона відмовиться перетинати.

Західна правда могла б позбавити Росію від фобій. Але вона занадто образлива, щоб Кремль погодився її прийняти. А тому Москва буде і далі залишатися заручницею власної підозрілості.

"Для Атоса це занадто багато, а для графа де Ла Фер - занадто мало". Те, що Кремль попросить у Заходу, могли б дати Радянському союзу. Але Росія - не СРСР. Тому і далі буде доводити всім, що вона - СРСР.

І це буде тривати до тих пір, поки Кремль не доб'ється бажаного. До тих пір, поки Захід теж не побачить у віддзеркаленні Росії - Радянський Союз. І тоді він може дооцінити загрози. Зважити ризики. І вирішить зіграти ва-банк.

І в цей момент Росія ризикує виявити, що за ступенем стійкості вона ні разу не Радянський Союз.

Оригінал