Білорусь після Лукашенка. Два варіанти розвитку

Сусідам загрожує повне поглинання Росією

Заступник міністра фінансів Білорусі Юрій Селіверстов днями повідомив, що його країна отримає вже найближчим часом кредит від Євразійського фонду стабілізації і розвитку у розмірі $200 млн. Насправді це – російські гроші. І саме їх позичає Лукашенко замість грошей МВФ.

Міжнародний валютний фонд висуває Мінську умови, які умовно можна порівняти з умовами, що висуваються Києву. МВФ наполягає хоча б на оптимізації управління збитковими державними підприємствами – для того, щоб підготувати їх до часткової приватизації. Також йдеться про підвищення тарифів у житлово-комунальній сфері. Однак із цими умовами Лукашенко не погоджується. Він воліє зберігати у своїй країні маленький Радянський Союз, пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.

Уся економіка Білорусі базується на постійних дотаціях збитковим підприємствам і на виплатах громадянам грошей, які ті просто не заробляють – за рахунок кредиторів, зрозуміло. І, звичайно, за рахунок тих самих кредиторів залишаються низькими тарифи. Лукашенко називає саму ідею їхнього підвищення "приниженням" для народу – ну, точно, як українські популісти.

От тільки проблема в тому, що вся ця гульня – за чужий рахунок. За рахунок Путіна, якому вигідно утримувати білорусів у своїй сфері впливу і готуватися до поглинання сусідньої держави. Однак, такий підхід до утримання "стабільності" насправді заганяє білорусів та їхню економіку у глухий кут, з якого можна вибиратися тільки шляхом радикальних економічних реформ. І чим більше Білорусь зволікає з цими реформами, тим гірше для її громадян. І що навіть більш важливе – гірше для дітей цих громадян, які залишаються без перспектив.

У разі краху режиму Лукашенка, в білорусів є два варіанти розвитку. Перший – погодитись із повним поглинанням Росією. Тоді якісь дотації ще залишаться, але підприємства все одно будуть приватизовані і перейдуть під контроль російських олігархів. Білорусь просто стане ще одним бідним російським регіоном, околицею без майбутнього.

І другий – розвиватися тим шляхом, який обрали українці. Із болісними реформами. Із підвищенням тарифів. Із виконанням умов міжнародних фінансових організацій. Із розчаруваннями й кризами – але й з правом жити власним життям. І можливістю заробити власні гроші та перестати бути утриманцями.

Іншого шляху, на жаль, немає. Або ти обираєш непростий шлях самостійного розвитку – або залишаєшся чужою колонією і продовжуєш залежати від панських забаганок. Адже Росія, на відміну від МВФ, не виставляє своїм боржникам ніяких умов. Ніяких, окрім покори.

Copyright © 2018 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода