Хто зможе взяти владу в постолігархічній Україні

Чому у нас немає притомної опозиції, здатної виграти вибори?

Спеціальне декларування антикорупціонерів - це дурість. Суть декларування політиків і чиновників у тому, щоб люди бачили, за кого голосують і могли впливати на них. На антикорупціонерів народ впливати не може. Їх не обирають на виборах, їх не призначає президент. Це справа грантодавців та особиста ініціатива самих активістів.

Скандал навколо декларування піднімає іншу проблему, набагато важливішу: чому у нас немає притомної опозиції, здатної виграти вибори? Адже є, начебто, нормальні хлопці, але для народу вони чужі. Чому?

Історія всіх претендентів на звання народного політика однакова. Спочатку він робить гучний вчинок, але потім раптом з'являється у Парасюка з нізвідки машина. А у Лещенка квартира. А у Каська теж квартира. Шабунін будинок будує під Києвом. І той самий народ, за який вони борються, задає питання. Чому він говорить, що такий же, як я, але у мене кнопковий телефон в кредиті на 2 роки, а у нього квартира в центрі Києва?

Якщо хто і зможе взяти владу в постолігархічній Україні, то це точно не будуть хіпстери з макбуком у пентхаусі. Народний президент повинен бути там, де і народ. На дні. Без квартир і машин. Він повинен знати життя за тиждень до зарплати, коли грошей вже немає. Він повинен пам'ятати, що таке не сісти в автобус, а пройти 5 зупинок пішки, щоб заощадити 3 гривні. У народного президента повинен бути залізний шлунок, щоб їсти мівіну і перетравлювати свинячі вуха в тушонці. Замість Hilfiger він буде носити піджак фірми "Зоря" і пошарпані талани.

Тільки у такого претендента буде шанс стати по-справжньому народним президентом. У якого повірять всерйоз і який прийде, щоб все змінити.

Правда, швидше за все, він стане диктатором. Але це вже інша історія.

Оригінал