Не переможемо, доки не усвідомимо себе "нацією мертвих титанів"
Українська еліта має повернутися
Незавершена ("підвисла") Революція Гідности не переможе доти, доки не усвідомимо себе - умовно кажучи - "нацією мертвих титанів" (див. Вибране листування на тлі доби, с.316). Доки кожен український виборець не пам'ятатиме, що це "ми" дали Європі не тільки першу Конституцію, а й, уже в ХІХ ст., - першу політично ліберальну націєтворчу еліту (Драгоманова недарма називали "східноєвропейським Дж. Ст. Міллем"!), доки не усвідомимо себе "народом Косачів" (авжеж, це в тому середовищі написаний для нас гімн "Ще не вмерла..." сьогодні співають мільйони!) - доти нам завжди будуть "втюхувати" в парламент (і не тільки) популістськи наквацяних фсбшних шестьорок та кримінальних покидьків, а численні "охотнорядцы" нам розповідатимуть, буцім у нас "никогда не было своей элиты, она только теперь начинает складываться", - і ми навіть не втиратимемось од такої "Божої роси", бо не розумітимемо, як і наскільки нас опускають.
У нас була своя еліта. Запам'ятаймо це, раз і назавжди. І це завдяки їй - її надбаннями й зусиллями - ми, після програшу незалежности в 1921 р. (підписання "Ризького миру"), - за минуле століття не згинули, не розчинилися в гною чужої імперії, а живі - і, нівроку, боремось. Якби її не було, бути б нам там, де нині лужичани.
Доки кожен український виборець не пам'ятатиме, що це "ми" дали Європі не тільки першу Конституцію, а й, уже в ХІХ ст., - першу політично ліберальну націєтворчу еліту - доти нам будуть "втюхувати" в парламент (і не тільки) популістськи наквацяних фсбшних шестьорок та кримінальних покидьків
Тому таке важливе її символічне повернення. Важливо, щоб всі ті "батьки й матері модерної України" повернулись - і на вулиці наших міст (а навіть у Києві досі нема ні вулиці Старицької-Черняхівської, ні Науменка, ні Чикаленка, ні, ні, ні...), і на сторінки підручників, і - головне - в нашу свідомість.
Тоді, і тільки тоді всі накокаїнені мажори і шлюхи, внуки беріївських генералів і Рубані-Наді, весь той випущений із чекістських пробірок леґіон "дрібних бісів" відсохне від нас, "як роса на сонці": в присутності тих - велетнів, які нас політично створили й пустили "в мандрівку століть" із своїм "копірайтом", - нам буде немислимо, зарадло (sic!!!) слухати їхнє юродиве блеяння (не кажучи вже - за них голосувати!).
Тому стільки свого часу, робочого й життєвого, я кладу на наших "мертвих лицарів і лицарес". І завтра буду тут: привітати читачів із "поверненням Михайла Косача" - одного з "плеядівців", із "посвячених": тих, хто формував обличчя майбутніх УНР-вських еліт.
І твердо вірю, що надалі таких повернень ставатиме дедалі більше.
Ми переможемо.
Коментарі