Бій за повернення в минуле

Наша реальність не заслуговує симпатій

Українська опозиція ділиться на тих, хто бореться з сьогоденням на стороні минулого, і тих, хто бореться з ним на боці майбутнього.

Приводів не любити сьогодення - хоч відбавляй. Можна не любити президента - за Мальдіви. Генпрокурора - за Сейшели. Верховну раду - за дилетантство. Уряд - за корпоративність. Всіх разом - за корупцію, - пише Павло Казарін для "Радіо Свобода".

Можна не любити автодор - за підвіску. Адмінпослуги - за неповороткість. Суди - за те, що "місце прокляте". Зрештою, було б дивно любити все те, що краде наші нерви, час і гроші.

Питання лише в тому, на чиєму боці вам пропонують грати проти теперішнього. На стороні минулого чи майбутнього.

Приводів не любити сьогодення - хоч відбавляй. Можна не любити президента - за Мальдіви. Генпрокурора - за Сейшели. Верховну раду - за дилетантство. Уряд - за корпоративність. Всіх разом - за корупцію

Колективне минуле може називати себе опозицією. Може критикувати реальність. Знаходити дошкульні і правильні слова для опису статус-кво. Але це не скасовує того, що вся когорта "ексів" хоче змінити сьогодення заради повернення минулого.

Ми жили в цьому минулому чверть століття. Колоніальний статус - від сфери культури до економіки. Буфер, позбавлений права обурюватися своїм статусом. Ностальгія як повістка дня. Тотальне знищення спільного в ім'я невеликого списку обраних.

Ми почали вибиратися з болота лише чотири роки тому. По суті, наш 2018 й - це всього лише 1995-й. Той, яким він повинен був бути, якби в 1991-му країна здобула реальну, а не імітаційну незалежність. Хочете порівнювати Україну з сусідами - робіть поправку на час.

При цьому наша реальність не заслуговує симпатій. Її потрібно міняти і переробляти, поліпшувати і оптимізувати. Але все це має сенс тільки тоді, коли ви воюєте зі теперішнім на стороні майбутнього.

Якщо вам пропонують мир ціною капітуляції - це минуле. Якщо вам пропонують знеболююче замість лікування - це минуле

Якщо вам пропонують мир ціною капітуляції - це минуле. Якщо вам пропонують знеболююче замість лікування - це минуле. Якщо вам пропонують бути аморфними і безсуб'ектними - це минуле. З таким же успіхом можна критикувати патрульну поліцію, пропонуючи відродити ДАІ.

Минуле намагається стерти онтологічну різницю між собою і майбутнім. Намагається вдавати з себе це саме майбутнє. Але його завдання - не рухати країну в завтра, а повертати її у вчора. А тому воно все одно залишається минулим. Позбавленим етичної основи.

Зрештою, все, що сталося з нами чотири роки тому - стало підсумком минулого. Анексія Криму, вторгнення на Донбас, інфляція і криза стали не стартом нової епохи. Вони стали спадщиною попередньої. Її закономірним фіналом. Підсумком правління тих, хто чотири роки тому вибирав в авіакасах між Москвою і Віднем.

Анексія Криму, вторгнення на Донбас, інфляція і криза стали не стартом нової епохи. Вони стали фіналом попередньої

У минулого може бути багато імен. Минулим можуть бути "екси" і ті, хто годувався з їх рук. Олігархи. Чиновницьке лобі. Судово-прокурорська каста. Обивателі, які мріють про Сталіна. Обивателі, які мріють про "чистоту нації". Кожен із них може бути абсолютно точним у діагнозах. Питання лише в рецептах лікування.

Виносити вирок теперішньому - легко. Особливо, коли воно того заслуговує. Куди важливіша та реальність, яку автор критики вважає бажаною. У тій же Росії Володимира Путіна критикують як ті, хто вважає, що він "надто Путін", так і ті, хто впевнений, що він "недостатньо Путін". Між ними прірва.

Контекст має значення. У битві минулого із сьогоденням я буду на стороні сьогодення. Інакше майбутнє ніколи не настане.

Copyright © 2017 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода