Про 13-у велику прес-конференцією російського президента

Захід, який відбувся в столичному Центрі міжнародної торгівлі 14 грудня, прийнято називати 13-у великою прес-конференцією президента Путіна. Насправді, це була ніяка не прес-конференція. Те, що відбувалося, як і всі попередні 12 заходів з цього ряду, взагалі не має аналогів у світовій практиці і в історії нашої країни. У жодній країні світу не могло статися нічого подібного.

У залі було 1640 осіб, які були акредитовані в якості "журналістів". Із них до цієї професії мають відношення лічені одиниці. Ще була невстановлена ​​кількість співробітників ФСО і прес-служби президента.

Захід тривав 3 год 40 хв, і його трансляцію можна демонструвати в якості документального фільму під назвою: "російські ЗМІ епохи пізнього путінізму". Переважна більшість присутніх у залі були не журналістами, а ходоками. Їх метою було проштовхнути в вуха Путіна питання про будівництво моста через річку, про закупівлі зерна, про захист конкретної лісової ділянки від вирубки. Особливістю цього, 13-го за рахунком великого зібрання ходоків, стало те, що вони перестали соромитися, вкрай знахабніли, а тому кричали, не давали Путіну до кінця відповісти на питання, боячись, що їм не дадуть поставити запитання, і вдома їх будуть лаяти за невиконане доручення. Щоб їх помітили, ходоки використовували плакати, але це не завжди допомагало. Ніхто так і не дізнався, чого хотів від Путіна плакат "Водорості". З приреченим виглядом стирчали плакати "Наука" та "Телеканал" Культура", яким путінський папуга Пєсков так і не дав задати питання. Не зміг пробитися до Путіна автор таблички "Куди без татар?".

На цьому тлі директор Мурманського рибокомбінату, Михайло Зуб, який зізнався, що обманом проник на цей захід під виглядом журналіста, щоб розповісти президентові про проблеми в рибній галузі, абсолютно не виглядав самозванцем. Він був таким же ходоком, як і всі інші. І, до речі, весь цей цирк з "обманним проникненням" і подальшим "визнанням" був цілком очевидно узгоджений з організаторами заходу, оскільки Путін явно був готовий до цієї розмови і підтримав мнимого "самозванця", ще раз підтвердивши, що всі питання в цій країні вирішує він особисто.

Є він, творець країни, її батько, мати і захисник. І є народ, котрий обожнює його. Все інше, включаючи ЗМІ, депутатів, суддів і міністрів - лише посередники, ходаки і заступники, а іноді і шкідливі бар'єри між верховним правителем і населенням. Тому, коли Путін почав розповідати, що "міф про ручне управління Росії сильно перебільшений", він не просто лицемірив, а й робив це цілком відкрито, як би підморгуючи аудиторії. Мовляв, ми з вами, звичайно, знаємо, що президент, як людина-павук, літає по країні і підкручує кожну гайку, але ми ж не будемо говорити про це вголос, чи не так?

Перераховувати путінську брехню безглуздо, оскільки ця людина бреше практично в кожній фразі. Деякі ЗМІ фіксують окремі факти путінської брехні, наприклад в його заяві, що інформатор МОК Григорій Родченков "був під судом" і тому його призначення - це помилка. Насправді Родченков під судом не був, а справу проти нього порушили після його від'їзду в США. Звертають увагу на те, що Путін майже в півтора рази применшив дефіцит російського бюджету, а військовий бюджет США, навпаки, перебільшив на 10%, що набрехав про те, що США спровокували КНДР на вихід з програми з ядерної зброї.

Брехня містилася мало не в кожній відповіді президента. Відповідаючи на запитання кореспондента українського агентства "Уніан" Романа Цимбалюка про перспективи російської окупації Донбасу, Путін набрехав мінімум тричі, повідомивши, що там немає російських військових (брехня багаторазово спростована), що там є сили місцевої "міліції", без яких націоналісти влаштують різанину, подібну трагедії в Сребрениці (брехня, оскільки ніякої "різанини" не було ні в Слов'янську, ні в Маріуполі). Після чого набрехав, що українці і росіяни - один народ, а як доказ навів те, що Роман Цимбалюк говорить російською без акценту.

Відповідаючи на питання Ксенії Собчак про те, чому влада так боїться опозиції, що не пускає Навального на вибори, а іншим не дає можливості вести виборчу кампанію, Путін брехав довго і вкрай безглуздо. По-перше, він набрехав, що у опозиції немає програми, хоча програма є і у Навального, і у Явлінського, а ось у Путіна її якраз немає. Принаймні, її ніхто не бачив, хоча Путін заявив, що вона у нього є. Після чого Путін деякий час лякав народ усілякими жахами, розповідаючи, що якщо опозиція прийде до влади, то Росія покриється майданами, а по вулицях російських міст будуть бігати жахливі саакашвілі.

На наступний ранок після того, як пройшло 13-е за рахунком велике зібрання ходоків, швиденько зібралася Рада Федерації і оголосила про те, що 18.03.2018 в РФ відбудуться вибори президента. В принципі могли б у рішення вписати і прізвище "Путін", було б хоча б чесно.

Оригінал