Як вигнати негідників з їх останнього прихистку, а сам прихисток ліквідувати

Путін чому не поспішає висуватися в президенти, чому тримає таку довгу паузу? Тому, що під час паузи не треба говорити дурниці: про програму, про ідеї, з якими йдеш на вибори, про те, яке майбутнє збираєшся обіцяти співвітчизникам.

Сукупність ідей щодо майбутнього називається ідеологія. Вся "ідеологія" Путіна уміщається в одному слові. І він це слово виголосив рік тому, 3.02.2016: "У нас немає ніякої, і не може бути ніякої іншої об'єднавчої ідеї, крім патріотизму". Тут все залежить від наповнення займенників "у нас", пише Ігор Яковенко для американського видання "7 днів".

Якщо до них входить Путін, кооператив "Озеро" і ще кілька людей, то ідеологія є і вона відома. Але складові її ідеї вимовляти вголос непристойно. Не може ж президент великої країни з трибуни вимовити: "друзям - все, ворогам - закон". Хоча дещо, на зразок принципу "бий першим" вимовляє. Що стосується ідеології для підвідомчої популяції, то для неї у Путіна є лише ось це слово: "патріотизм".

У Росії діє державна програма "Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2016-2020 роки". Програма ця обходиться Батьківщині не так уже й дорого. На її фінансування закладено приблизно 2 мільярди 64 мільйони рублів. Якщо вірити Росстату, що нас у Батьківщини 146 мільйонів, то виходить, що в кожного треба вкласти по 14 рублів 10 копійок і на виході отримаємо патріота.

У програмі є ясні критерії, за якими можна судити про її виконання. Їх багато, тому назву два головних: "частка громадян, які пишаються тим, що є громадянами Російської Федерації", і "частка громадян, що беруть участь у заходах з патріотичного виховання". Якщо пишаєшся і береш участь, значить 14 рублів і 10 копійок, вкладені в тебе, не витрачені даремно.

Прикладів сучасного патріотичного в Росії безліч. З останнього. Депутат держдуми Анна Кувичко, зрозуміло, натуральний єдинорос, записала патріотичний кліп з учнями волгоградської кадетської школи № 44, де сама депутат разом з дітьми виконує пісню про готовність померти за "дядю Вову" в ході "останнього бою". Текст пісні містить глибокий геополітичний аналіз і наповнений патріотизмом до країв.

"Населенья шар (имеется в виду земной шар – І.Я.) – гегемон достал!" - співають діти на чолі з депутатом. Нашим дітям не треба пояснювати, хто у нас гегемон. І тут же критика прогнилої західної демократії: "За океаном лишен власти президент". Трохи критики на адресу європейської бюрократії: "В Евросоюзе мнения – нет!". І тут же встик співчуття потенційним союзникам: "Ближний Восток стонет от бед".

Але головне в цій патріотично-геополітичній пісні - це, звичайно, турбота про збереження територій. Діти турбуються про Курильські острови: "Не достанется гряда самураям никогда!". Хвилюються про долю Калінінградської області: "Грудью станем за столицу янтаря!". І мають намір вчинити новий переділ кордонів і зробити нову анексію: "В гавань Родины Аляску возвратим!". Але головне, безсумнівно, в приспіві: "Но если главный командир позовет в последний бой, дядя Вова – мы с тобой!".

Власне, в цій пісні є все, що слід знати про національну ідею путінської Росії. Проблема в тому, що більшість людей в Росії, в тому числі тих, хто вважає себе прихильником демократичних і ліберальних поглядів визнають цю пісню пародією на патріотизм і його компрометацією. Більшість навіть освічених і сучасних людей в Росії вважають, що буває "поганий" патріотизм, лжепатріотизм, квасний патріотизм, а буває хороший, правильний патріотизм. І жоден політик в Росії не вийде до людей зі словами: "я - не патріот, і це та позиція, яка може поліпшити життя в цій країні!". Так що там політик - мало хто з публічних людей, що піклуються про свою репутацію, готовий це вимовити і відстоювати.

У спробі до білого відмити чорного кобеля патріотизму, російські патріоти навіть перекрутили зміст знаменитої фрази англійської літературного критика Самуеля Джонсона: "патріотизм - останній притулок негідника". Мовляв, Джонсон мав на увазі, що навіть у кінченого покидька в душі залишається світлий куточок і в цьому куточку ховається він - патріотизм. У "недільному вечорі" від 12.11.2017 Соловйов саме так перебрехав ці слова. Брехня тут очевидна. Якби Джонсон написав або вимовив тільки цю фразу, то можна було б її вивертати. Але він написав ціле есе "Патріот. Звернення до виборців Великобританії ", то брехливе трактування Соловйова очевидне, оскільки пафос Джонсона був спрямований проти "штучного" патріотизму, котрий прикриває патріотичними гаслами користь - і в захист патріотизму "істинного".

За 242 роки з моменту проголошення Джонсоном його знаменитого афоризму, він, на мій погляд, безнадійно застарів. Сьогодні патріотизм не останній притулок негідника, а його постійне і єдине місце проживання. І крім негідника тут мешкають допотопні істоти, що застрягли в кращому випадку в першій половині 20 століття.

Підкреслюю: я зараз не про той випадок, коли плутають "Отечество" і "Ваше превосходительство". Мова саме про той самий високий патріотизм, про благородну любов до батьківських гробів і до рідного попелища. Вважаю, саме цей піднесений патріотизм, навіть якщо в ньому немає ні найменшої домішки користі, є зараз атавізмом.

Патріотизм - ровесник держави. Її зведений брат. У них спільна мама - земля. Та, яка була довгий час головною цінністю, головним джерелом життя і багатства, а тому її треба було захищати і берегти як зіницю ока. Пройшли століття, і земля поступилася місцем головної цінності капіталу. Але землю все одно треба було захищати, але вже не як головне джерело багатства, а як територію, на якій капітал будував свою індустрію. Ситуація докорінно змінилася в постіндустріальну епоху, коли головною цінністю стало те, що ні до якої території ніяк не прив'язане: людський мозок, його талант, вміння створювати нові технології. Частка людського капіталу в національному багатстві розвинених країн коливається в інтервалі між 80 і 90 відсотками.

Головними цінностями і головними умовами розвитку людського капіталу є Свобода і Довіра. Патріотизм, навіть найчистіший і благородний, істотно обмежує обидві ці цінності, протистоїть їм. Патріотизм звужує радіус довіри і обмежує свободу, створюючи перевагу, змушуючи робити вибір на користь свого народу, причому того, до якого ти "приписаний" за фактом народження. Те ж і з країною, з державою. Патріотизм - це фактично система моральної "прописки", що накладає моральні пута на свободу вибору і свободу пересування. Людина може розуміти, що її потенціал розкриється в іншій країні, але борг патріота закликає його гнити там, де мав нещастя народитися.

Головний козир патріотів - обов'язок захищати країну від агресії. Готовий погодитися, але з двома застереженнями. Перше. Оскільки земля давно перестала бути головною цінністю, то і класичні війни за територію поступово відходять у минуле, залишаючись осередком таких уламків минулого як путінська Росія - одна з останніх імперій на планеті. У цьому сенсі патріотизм для країн, що знаходяться в небезпечній близькості з Росією, або з тим же Іраном, є неминучим злом. Для України, країн Балтії або Ізраїлю, які сусідять з архаїчними режимами, патріотизм є необхідною умовою виживання. Для країн, оточення яких не страждає масовим імперським психозом, патріотизм цілком може стати тягарем, який гальмує прогрес. Що ж стосується загрози тероризму, то протистояти їй за допомогою масового патріотизму - безумство. Багато більше користі від професійної роботи спецслужб.

Друге застереження стосується патріотизму в розвинених країнах, насамперед у США, що, здавалося б, повинно повністю спростовувати всі докази про шкоду патріотизму. Ризикну припустити, що і тут патріотизм є стримуючим фактором. Американський патріотизм, будучи історично виправданим явищем, як історично виправданий патріотизм, сформований будь-політичною нацією, отримав потужний стимул в ході протистояння США з СРСР, а потім зі світовим тероризмом і був інституційно закріплений спочатку в політиці маккартизму, а в нульові в "Патріотичному акті" 2001 року. Вважаю, якби не ця гиря на ногах, США домоглися б багато більшого в своєму розвитку.

Патріотизм сьогодні - це як сильнодіючий наркотик чи отрута: повинен бути обмежений в поширенні і видаватися в строгих дозах і виключно за рецептом досвідченого лікаря. А на території РФ патріотизм варто було б заборонити як вкрай шкідливу ідею.