Чому прийшла фашистська імперія Путіна

Росія парламентська, конфедеративна і без'ядерна має шанс перестати постійно відроджувати в собі імперію

Чому на зміну "білому" і "червоному" імперському проектам, прийшов "сірий" проект фашистської імперії Путіна і як зробити так, щоб це був останній імперський проект в Росії.

Сто років тому, в серпні 1917-го смертельно поранена і смертельно втомлена російська імперія, котра вже втратила імператора, зробила спробу врятуватися від неминучої смерті, пише Ігор Яковенко для американського видання "7 дней".

В ролі рятівника намагався виступити Лавр Корнілов. 20.08.1917 Керенський погодився на оголошення Петрограда і його околиць на військовому положенні і на прибуття до туди військового корпусу для боротьби з більшовиками. Через тиждень Олександр Федорович оголосив Лавра Георгійовича бунтівником і разом із більшовиками взявся формувати загони Червоної гвардії. Менше ніж через два місяці наступили окаянні дні. Зима тривала 74 роки.

26 років тому вже радянська імперія, смертельно втомлена, зробила спробу врятуватися від загибелі. І знову, тепер вже "червона імперія" розвалилася від відрази до себе, майже в точності так, як раніше "біла". За ГКЧП в 1991 стояла вся міць другої держави в світі. Для власного порятунку імперія виділила Таманську мотострілкову дивізію, Кантемирівську танкову дивізію, Тульську (106-ю) дивізію ВДВ, спецпідрозділи КДБ Альфу і Вимпел, ОМОН і дивізію імені Дзержинського МВС СРСР. Будь-якої з цих частин було б із лишком достатньо, щоб здолати всі ресурси Єльцина і демократів, як муху.

Точно так же, сто років тому, в серпні 1917-го за Корніловим була вся міць російської армії, а безпосередньо на знищення більшовицької загрози були кинуті: Дика дивізія, 3-й кавалерійський корпус, 7-й Оренбурзький козачий полк, плюс ще цілий ряд військових частин були готові стати під прапори Корнілова.

На зміну втомленій російській імперії після короткого - буквально три-чотири місяці - періоду свободи прийшов один із найжахливіших в історії людства режимів. Країну очолила людина, про яку точніше всіх написав в 1924 році Бунін: "Виродок, моральний ідіот від народження, Ленін явив світові приголомшливе; він розорив найбільшу в світі країну і вбив кілька мільйонів чоловік - і все-таки світ уже настільки збожеволів, що сперечаються, благодійник він людства чи ні? На своєму кривавому престолі він стояв уже на четвереньках; коли англійські фотографи знімали його, він щохвилини висував язик: нічого не означає, сперечаються!".

Потім з-під ленінського дна постукав Сталін. І тут вже навіть Бунін втратив своє красномовство, обмежившись сухим арифметичним зауваженням з приводу ГУЛАГу: "Двадцять мільйонів стоїть у воді, працюючи на Сталіна".

Червона імперія була вже точно гіршою за білу. У всіх людських вимірах: в гуманізмі та справедливості, в рівні свободи і довіри людей один до одного. Коли 26 років тому червоний проект сконав, виникла ілюзія, що з вічної імперсько-ординської колії країна ось-ось вирветься. Ілюзія протрималася два роки, до прийняття дивовижної Конституції 1993 року. Жоден диктатор в світі ніколи не мав більше повноважень, ніж їх має президент Росії по цій чудовій Конституції, написаній самими ліберальними і демократичними людьми в країні. Тоді, а не в 1999-му і навіть не в 1996-му були закладені основи путінської диктатури фашистського типу. Саме з Конституції 1993 року вилізли обидві чеченські війни і вискочив, як чорт з табакерки, Путін з його вбивством НТВ, тотальним розкраданням, зачисткою країни, окупацією Криму, війною проти України та іншими принадами.

У Конституції 1993 року це все було написано. Якщо влада однієї людини або групи людей безмежна, то рано чи пізно цю владу отримує "беспредельщик". Сьогодні на зміну "білому" і "червоному" проектам прийшов "сірий" проект Володимира Путіна. Сіра імперія. Без ідеології, без ідеї, без мети, без сенсу. Влада заради влади красти і заради самої влади.

Головне, щоб в той момент, коли сірий путінський проект завалиться, повістку не захопили чергові безпам'ятні ідіоти з ідеями про необхідність "сильної руки", яка приведе країну до демократії і процвітання. Чергові шанувальники Піночета і Лі Куан Ю, котрі не бачать різниці між Росією і Сінгапуром.

Щоб на зміну сірому путінському проекту не прийшов черговий чорний або червоний імперський проект треба висмикнути з країни імперські скріпи. Їх три: самодержавна (президентська) влада, москвоцентризм (безвладдя регіонів) і ядерна зброя.

Росія парламентська, конфедеративна і без'ядерна має шанс перестати постійно відроджувати в собі імперію. При наявності хоч однієї з цих імперських скріп імперія в Росії рано чи пізно відродиться.