Імперія етнічних чисток

Росія звинувачує інших у тому, чим століттями займається сама.

Коли говорять про річницю нападу Росії на Грузію, згадують насамперед про агресію та порушення міжнародного права. Але в тіні залишається найголовніший результат російської "миротворчості" ‒ етнічна чистка.

Росія постійно виправдовує свої напади на інші країни тим, що хоче когось "захистити". Згадаймо роботу російської пропаганди перед окупацією Криму ‒ всі ці "потяги дружби", всю цю небезпеку для "російськомовного населення", пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Але факт залишається фактом: за 26 років української незалежності ніяких репресій на етнічному ґрунті не було і бути не могло. Навіть сьогоднішнє протистояння прихильників української державності та європейського вибору країни з російськими найманцями відбувається не вздовж етнічних, а вздовж політичних кордонів. За Україну борються не тільки етнічні українці, а й росіяни, вірмени, азербайджанці, грузини, євреї, кримські татари ‒ та хто завгодно.

А серед прихильників "русского мира" ‒ і найманців, і їхніх московських "кураторів" ‒ можна зустріти не тільки росіян, але й етнічних українців. Це боротьба позицій, класичне зіткнення добра й зла, в якому Україна захищає цінності цивілізованого світу в протистоянні з дикістю та варварством кремлівського режиму.

Абхазія та Південна Осетія

На Кавказі все було інакше. Очевидно, що політичні погляди грузинського населення Абхазії відрізнялися, але тільки про ці погляди не питали. З Абхазії просто вигнали грузинів. Практично всіх. Зараз грузинське населення, яке залишилося в Гальському районі, дискримінують, позбавляють можливості навчатися рідною мовою і переводять не на абхазьку, а на російську. Взагалі оголошують негрузинами.

Дев'ять років тому практично те ж саме повторилося в Південній Осетії. Це був не просто напад чужої армії. Це була справжня етнічна чистка. Грузинів виганяли з сіл, в яких вони жили століттями. Самі села спалювали. Людей позбавляли притулку й пам'яті.

Кремлю вигідно розділяти

І не потрібно думати, що це ексцес виконавця. Це свідома тактика Кремля. Москві вигідно, щоб між абхазами та грузинами, осетинами та грузинами, вірменами й азербайджанцями пролягла кривава прірва. Щоб один одного ненавиділи не люди ‒ народи. У цій ненависті, в цій консервації середньовіччя ‒ запорука російського впливу на Кавказі.

Росія звинувачує інших у тому, чим століттями займається сама. Звинувачує в повній впевненості, що й інші мають поводити себе, як бузувіри. Саме тому головне цивілізаційне завдання країни, яка хоче знайти себе і відновити свою територіальну цілісність, ‒ не бути схожою на зловісну Імперію Етнічних Чисток.

Copyright © 2017 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода