Псевдопатріотизм замість професіоналізму

Україна не готова до бездушного західного менеджменту

Є щось символічне в тому, що в той момент, коли Балчун пішов за власним, повіримо йому, бажанням, Роман Насіров стверджує, що вийшов на роботу в Державну фіскальну службу. Втім, Мінфін стверджує зворотне. Але Романа це не зупинить. Він дуже хоче працювати і буде робити це, навіть якщо його кабінет заб'ють дошками, а всі печатки відберуть. Ось вона різниця, між заробітчанина "звідти" і справжнім українським патріотом.

Справжній український чиновник-патріот завжди в строю. Він завжди служить Батьківщині. Його просто неможливо прибрати з того місця, де він практично не отримує зарплату. Тому що працює за ідею. Балчун знехтував великою зарплатою, а Роман Насіров чхати хотів на зарплату. Як і більшість українських чиновників, він знає тисячу і один спосіб залишатися на посаді. Він може навіть суд виграти. Український, звичайно. Тому що точно знає, що він потрібен народу. А народ потрібен йому. Мабуть. Адже народ любить його. І ця любов підтримує його в найскладніші часи. Народ ніколи не проміняє такого свого рідного на якогось емісара ЦРУ. Адже він знає, що свій - він плоть від плоті українського народу, навіть якщо у нього британський паспорт. Тому що "українськість" - вона в крові. Навіть якщо ви часто цю кров здаєте на аналізи.

Справжнього українського чиновника-патріота неможливо прибрати з місця, де він практично не отримує зарплату

Ось вона, наша відповідь Чемберлену. Відповідь всім тим, хто хоче залучати іноземний менеджмент. Поки в країні не перевелися патріоти, немає місця в українських державних корпораціях для жадібних менеджерів, які готові піти зі свого місця і не готові за нього боротися. Немає місця людям, для яких керувати українською державною компанією або міністерством не справа всього їхнього життя. Зрештою, вони дорого за це місце заплатили. Своїм здоров'ям, звичайно. Ніхто ж не подумає, що український патріот може купувати свою посаду і потім відпрацьовувати гроші. Тому що багато українських патріотів ще з отроцтва мріють про держкомпанії, особливо якщо в них працюють родичі. Династії патріотів, ось вона, справжня українська еліта, якій вже більше 25 років, ведуть у світле майбутнє. І їх ви хочете замінити? Цих відданих людей? І на кого? На гастролерів, які закінчили Оксфорди і Гарвард, які планують насаджувати тут свої порядки, корпоративну, прости Господи, культуру? А патріотів по світу пустити? Де ж вони харчуватимуться? Де віддаватимуть свій борг Батьківщині?

Соромно повинно стати всім, хто свого часу не взяв Романа Насірова на поруки. Один Матіос твердив щось про справжнього державника та патріота, але його все закидали гнилими помідорами. Того самого Матіоса, патріота і прокурора, який через 3 роки виявив злочинне угруповання Клименка. Ще один патріот, яким розкидатися не можна. І скоро треба буде багато конкурсів. На українські державні компанії. І може навіть на посаду голови Державного бюро розслідування. Й історія з Бальчуном і Романом Насіровим повинна стати для нас усіх уроком. Є впевненість, що справжні українські патріоти-державники не дозволять більше шастати тут різного роду іноземцям, погано люблячим Україну.

Адже не дарма вже майже і духу немає від рішень Айварас, який інтегрувавшись у міністерство економіки намагався розвалити державну систему, прибираючи з постів патріотів і приводячи сюди гастарбайтерів. Що вони можуть розуміти в українських реаліях, в українському менталітеті, ці німці, шведи, поляки? Хіба можна порівняти з досвідченими українськими господарниками? Або такими міцними патріотами, як Роман Насіров. Українська земля багата на таланти, і негоже ними розкидатися на догоду новим віянням. Не наше це все. Як і приватизація. Адже продай хороший завод, туди відразу призначати якогось гастарбайтера, а українські господарники без роботи залишаться.

Коней на переправі не міняють. І українських чиновників - теж

Хто такий професіонал, якщо він не патріот? Хто такий менеджер, якщо він не знає, які у нас традиції. І як тут все заведено. Адже традиції успіху - це наші традиції. Саме з ними ми стали найуспішнішими в Європі, в таких багатьох областях, як ... Загалом, такі знайдуться. Якщо пошукати добре. Наприклад, Вінницька область. Отже, все ми робили правильно. З самого початку. І немає причин щось різко міняти. Коней же на переправі не міняють. І українських чиновників теж. Не готова ще Україна до бездушному західного менеджменту. І ліберальних правил економіки. Всі ці ринки землі не для нас. Ми 25 років справлялися і без них, і без цих ваших порадників. Будуть тут нам ще вказувати, як своєю країною управляти. Вони потім поїдуть, а ми тут залишимося. Так що краще вибирати тих, хто нас ніколи не кине. І не тільки вибирати, але і захищати їх. Від підступів західників з НАБУ, лібералів від економіки і не православного антикорупційного суду.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Аркадій Корнацький Народний депутат України
Ігор Васюник Народний депутат України
Тетяна Волошина кар'єрний консультант
Олег Єльцов журналіст
Тарас Прохасько Письменник