Що робитиме Путін?

Росії вигідно підтримувати відчуття війни

Мінські угоди не працюють, але вони досягли головної мети - війну зупинили. Є провокації, але це вже не війна, а воєнізований мир. Справжня війна відбувається в іншій площині. Україні слід провести реформи, що дуже важко. Для реформування економіки треба побороти корупцію, що б'є по інтересах того класу, на який спирається Петро Порошенко.

Захід розуміє: Путін з війною в Україну не полізе. Не може розв'язати на Донбасі реальну війну, як 2014-го. Мусить робити вигляд, підтримувати гібридну напругу, перекидувати інструкторів. Для цього використовують ДНР і ЛНР. Там доводиться підтримувати напругу, ідеологічні диверсії, підривати і вбивати, пише російський політолог Дмитро Орєшкін для "Апострофа".

На Заході зрозуміли: з Путіним треба вести діалог як з "псевдокочовим вождеством". Розмовляти з ним безглуздо, на нього діють прямі факти. У мирному змаганні ці заходи ефективні, санкції дієві. Путін буде програвати. До сих пір не інкорпорував Донецьк - знає, що наступним кроком будуть нові санкції.

В Україні ж вважають європейські й американські заходи занадто слабкими. Але саме такі і привели до краху Радянського Союзу. Стратегія відкидання комунізму Рональда Рейгана перейшла в стратегію відкидання Путіна. Його відкинули з Великої вісімки, Росія за номінальним ВВП вже нижче Південної Кореї. Країна в тупику, Путін ізольований. Далі нікуди рухатися - надто важкими будуть наслідки.

Путін вчергове програв в Європі. Спроби розколоти Євросоюз, посварити Францію і Німеччину, просунути Марін Ле Пен не увінчалися успіхом. Захід - на боці України, хоч і невдоволений тим, як вона себе поводить.

У практичному плані у Путіна нічого немає. Немає економічних, демографічних і технологічних ресурсів.

Контролює медіа й уявлення народу про те, що відбувається в Росії. При обмеженому доступі до альтернативних джерел інформації більшість глибоко дезорієнтована. Тому будь-які економічні, зовнішньополітичні провали, ізоляція підносяться як прояви підняттят Росії з колін. Як було при Сталіні - може, ми стали жити гірше, але це тому, що нам всі заздрять.

У відповідь на погіршення життя слід затягнути пояси і згуртуватися навколо улюбленого вождя, щоб дати відсіч ворожому зовнішньому світу. У Північній Кореї жерти нічого, але весь народ навколо вождя. Готує атомну відповідь. У Росії те ж саме, але в м'якшій формі. До третини всіх коштів йде на військові програми, скорочуються витрати на освіту і медицину, погіршуються стандарти життя. Але на Путіні це не позначається, його образ відділений від повсякденних труднощів. Він воює з американським імперіалізмом.

Путіну вигідно підтримувати відчуття війни. Але він розуміє, що відчуття війни - це добре, а для ведення реальної потрібні ресурси, а їх немає. Але йому справжня й не потрібна. Згодиться і гібридна. Щоб населення жило в напрузі, було готове померти в ім'я святих ідеалів, постійно відчувало зовнішню загрозу. Населення має розуміти, що воно без Путіна не виживе.

Дехто в Росії усвідомлюють ситуацію. Але не мають інструментів поміняти її. Такі виїжджають з країни. Путіну ж для утримання режиму доведеться розгортати внутрішні репресії. Поки масштаб цих репресій непорівнянний зі сталінськими часами або Північною Кореєю.

Наступного року Путіну доведеться нагнітати патріотичну риторику, бо ніяких досягнень на порядку денному немає. Тому для підтримки свого статусу на президентських виборах доведеться використовувати негативну стимуляцію - страх. Будуть говорити, що без Путіна нас знищать: прийде НАТО і залізним чоботом Росію розтопче. Щоб це спрацювало, потрібно давати докази.

Тому наступного року слід очікувати віртуальних загострень з провокаціями. Це виглядатиме як наступ з боку України. Логіка така - росіяни змушені давати відсіч і згуртуватися навколо Путіна. Путінські стратеги чекають і готові провокувати масштабні дії з боку України.

Путін буде грати в піддавки. Провокуватиме Україну до агресії, до просування на Донбасі. В українському пропагандистському просторі це буде сприйматися як відновлення контролю над землями України, а в РФ - як агресивні кроки.

Це дасть привід заявити перед народом, що "фашистський" режим знищує братів Росії на Донбасі. Сподіваюся, що український політичний клас це розуміє. Хоча, судячи з дій так званої партії війни, може, і не дуже. Потрібно розуміти, що бажання просунутися на Донбасі може стати підмогою Путіну і збільшить рівень його підтримки. У Росії будуть говорити, що навкруги вороги, тому нам доведеться потерпіти і забути про економічні реформи, а то прийдуть українці і захоплять нас. Треба розуміти, що це працює.