Хвороба путінської Росії переходить в завершальну стадію

Зомбоящику треба або підвищити градус істерики, або пропонувати нові об'єки для ненависті

Російський телевізор переживає кризу жанру. Три роки тому, коли Путін анексував Крим і почав війну проти України, Останкінська вежа перейшла від рутинного зомбування до рішучого наступу на мізки співвітчизників з метою повної ліквідації в цих мізках здорового глузду і будь-яких уявлень про добро і зло.

Чотири роки - довгий строк. За цей час телеглядач міцно підсів на наркотик ненависті. Але з'явився ефект звикання, коли потрібно постійно підвищувати дозу або переходити на важчі препарати.

Що "в Києві фашисти вбивають дітей", "Америка скоро розвалиться, але наостанок хоче нас знищити", а "п'ята колона вже продала половину країни, а тепер хоче продати другу" - це все телеглядач усвідомив 4 роки тому. Тепер треба або підвищувати градус істерики, або пропонувати нові об'єкти ненависті, шукати нові форми. Серед телеканалів загострилася конкуренція за всіма цими напрямками.

Минулого тижня вперед вирвався Перший канал. Ведучий програми "Перша студія" Артем Шейнин притягнув в ефір велике емальоване відро, на якому великими літерами було написано "Г@@НО" і став вимагати в одного з учасників, українського блогера Сергія Запорозького негайно з'їсти вміст. Важко не погодитися з тим же Запорозьким, який, в жаху відсахнувшись від кошмарної посудини, закричав: "Перший канал російського телебачення пробив дно".

Своїм креативом Артем Шейнін поставив непросте завдання конкурентам з інших федеральних телеканалів. Як перебити шейнінское "Відро"? Канал НТВ пішов шляхом випробуваним і рутинним, якщо не сказати смутним: на зйомках програми "Місце зустрічі" організували чергову бійку. Я використовував дієслово "організували" свідомо. Творці програми не могли не розуміти, що буде, коли в одній студії звести професійного прокремлівського провокатора Руслана Осташко і польського журналіста Томаша Мацейчука. Кожному з цих добрих людей бійка в ефірі необхідна як повітря.

Провокаторові Осташко вкрай важливо, щоб його хоч якось помітили в Кремлі. Гроші на редаговане ним видання PolitRussia, судячи зі змісту цієї смітника, перестали надходити. Мацейчук винайшов свій спосіб заробляти на російському телевізорі. У листопаді 2016-го під час запису передачі на ТВЦ повідомив: "Росія живе в лайні". Далі російські патріоти скопом стали його бити і гнати зі студії. Томаш Мацейчук отримав від ТВЦ компенсацію в розмірі 50 тисяч рублів. Гроші невеликі, скінчилися швидко, і тому кмітливий польський журналіст прийшов за наступним гонораром на НТВ. Явно розраховував, що там заплатять більше.

Привід для бійки обидва учасники знайшли швидко, адже обидва цього дуже хотіли. Один з учасників порівняв німецький фашизм з радянським комунізмом. Осташко негайно повідомив, що хто буде порівнювати його предків з фашистами, отримає в пику. Не встиг він договорити, як Томаш Мацейчук радісно закричав: "Ваші предки - червоні фашисти!" У момент проголошення цієї фрази Осташко вже біг до нього, по шляху відводячи кулак далеко назад для розгонистого удару в стилі "п'яний колгоспник". Мацейчук спробував відповісти, але учасників дискусії швидко розтягли. Про суму гонорару польського журналіста і реакції Кремля на подвиг провокатора Осташко поки нічого не відомо.

Всі ці новації стосувалися форми. На каналі "Росія-1" в останні дні сталися важливі зміни. І трапилися явно під впливом Шостої конференції з міжнародної безпеки, яка відбулась у Москві 26-27 квітня. Цей захід проводиться міністерством оборони РФ. Запрошують військових, політиків і дипломатів з кількох десятків країн, перш за все пострадянського простору, а також Азії і Близького Сходу. Заступник міністра оборони РФ Олександр Фомін спеціально повідомив пресі: запрошення в Україну не посилали. Тобто підтвердив, що Росія фактично перебуває в стані війни з Україною, і вже точно не збирається обговорювати з цією країною питання безпеки.

Там керівники Генштабу РФ визнали, що Росія може програти Америці ядерну війну. "Засоби системи протиракетної оборони США вже сьогодні мають потенціал перехоплення російських і китайських балістичних ракет", - повідомив перший заступник начальника головного оперативного управління Генштабу РФ генерал-лейтенант Віктор Позніхер. І додав: "Ці можливості будуть зростати".

За таким принципом відбулося розмежування учасників передачі "Вечір" з Володимиром Соловйовим: на тих, хто намагається вдавати з себе військового експерта і тих, хто є політичним грамотієм. Першу категорію представляв військовий експерт Ходаренок і, що дивно, сходознавець Багдасаров, другу - депутат Ярова і, природно, Ж.

Позиція сходознавця Багдасарова стала несподіваною для тих, хто звик постійно чути його істеричні заклики вирішувати всі питання військовими способами. Цього разу Семен Аркадійович був стриманим. Коли він розповідав про загрози тероризму, Соловйов перепитував: "І що робити?" Багдасаров незвично соромився і, замість того, щоб закричати звичайне "терористів - бомбити, армію України - знищити", мимрив щось незрозуміле. На п'ятому питанні Соловйова, видавив з себе зовсім вже дурне: "Спостерігати".

На відміну від сходознавця Багдасарова, Ж. завжди знав, що він - Наполеон, Юлій Цезар, Чингісхан, Олександр Македонський, і ще якісь сторонні люди, яким трапилося втілитися в одній людині. Тому всі ці полководці за найменшого приводу починають волати на різні голоси з тіла лідера ЛДПР.

Цього разу з Ж. звучав хор. "Спалити ракетним ударом маленьку європейську країну!" - хрипко кричав Чингісхан, пародіюючи голос Ж. "Україна піде на Брянськ, займе Білгород!", - нахабно перебивав "Володаря Всесвіту" якийсь невідомий псих. "Вводимо російські війська в Іран, а якщо Іран відмовиться, домовляємося з Америкою і міняємо Іран на Україну: їм Іран, нам Україну", - це з надр Ж. ділився своїми геополітичними думками гоголівський Поприщин.

У міру того як хвороба путінської Росії переходить у завершальну стадію, голоси її прихильників все чіткіше діляться на дві групи. Одна – з тих, хто намагається врятувати вмираючий фашистський режим. В їхній риториці все виразніше звучать безнадійні і розгублені ноти. Голоси іншої щораз більше нагадують марення безнадійно хворого. З них не створити хор. Тому російському телевізору на звершальній стадії війни з власним народом доведеться винаходити щось нове.