Росіяни можуть пишатися тільки міфами

РФ відірвалася від реальності й гордиться казками про велич

Нещодавно "Левада-центр" провів опитування, чим пишаються росіяни. Результати, загалом-то, передбачувані. На першому місці - перемога у Великій вітчизняній війні. На другому - "Повернення Криму до складу Російської Федерації", на третьому - політ Гагаріна в космос. Це все зрозуміло. Але є два моменти, які дуже хотілося б відзначити.

По-перше, насправді, росіяни не пишаються нічим. Росія, це країна - носій абсолютно радянського менталітету: заплющити очі і пройти повз. Завжди. Зробити вигляд, що нічого не бачив. Кричати на мітингах те, що тобі каже партія, і після мітингу крити її матом з мужиками в гаражах за горілкою. Тому росіяни, насправді не пишаючись нічим, показово будуть пишається тим, чим їм скаже зомбоящик. Скаже перемогою у ВІЙНІ - будуть перемогою у ВІЙНІ. Скажуть Кримом будуть Кримом. Скажуть Трампом - будуть Трампом. А скажуть Обамою - будуть Обамою. Рівно так, до речі, і було. Вісім років тому перемога Обами викликала в Росії шквал національної гордості, тому що і вісім років тому росіяни чомусь думали, що Барак Обама - це їх досягнення. Перезавантаження ось це все. Ця гордість, втім, зникла так само швидко, як зараз випаровується гордість від перемоги Трампа, яка - ну, а як інакше-то! - теж наше досягнення, але тут цього не пам'ятають тому що і пам'ять тут точна така ж, як і гордість - як у золотої рибки, три дні.

А потім можна пишатися все по-новому, коло за колом. Рекурсія.

Але найголовніше - країна, яка не здатна співчувати, не здатна і пишатися. Гордість завжди нерозривно пов'язана з соромом. А якщо ти не здатний відчувати сором - не зможеш відчувати й гордість.

Країна, в якій кожну зиму рік за роком стабільно раз на тиждень з'являються повідомлення, як у мінус тридцять висадили з автобуса дитину-інваліда-бомжа, тому що йому не вистачило тринадцяти рублів на квиток - і це навіть викликає дискусії серед інтелігенції про те, чи винна кондуктор чи ні, бог же ж ти мі! - така країна не здатна пишатися в принципі. Це називається "моральна ідіотія" або - термін, який мені подобається більше - "моральна кастрація". Насильницька моральна кастрація, проведена над цілими народами в епоху Великого терору, коли було вирізане все, що височіло над криками "розстріляти, як скажених собак", і яка увінчалася повним успіхом.

З тих пір Росія - це країна-цинік, якій чхати і на сором, і на гордість. Тут не соромляться відмовлятися від своїх чоловіків, за гроші погоджуючись ховати їх в безіменних могилах під номерами - про яку гордість ви говорите, про що ви?Так що тут розтікатися думкою особливо і немає про що. Так, просто відзначити факт.

А ось другий аспект, на мій погляд, дещо цікавіший. Крім перших трьох пунктів, росіяни "пишаються" ще таким: перетворення країни в радянські часи в одну з провідних промислових держав у світі. Досягнення російської науки. Слава російської зброї. Боротьба з татаро-монгольським ярмом, захист Європи від навали зі Сходу. Дух російської вольниці, волелюбність. Разом з перемогою у ВІЙНІ, поверненням Криму і виходом в космос це все дуже цікаві пункти.

Справа в тому, що ВСІ ці перераховані пункти - міфи. Повні Й абсолютні. Нічого з перерахованого не мало місце в реальності так, як це представляється респондентам.

Пройдімося коротко пройдемося по кожному.

Велика вітчизняна. Ну, тут все більш-менш зрозуміло. Така війна існує тільки в російській історії. У всіх інших це лишень частина Другої світової. В яку СРСР вступив у 1939 році в союзництві з Німеччиною. Перший штурм Брестської фортеці, спільний парад, 29 бронетанкова бригада РСЧА комбрига Кривошеїна, яка вже самостійно добивала вийшовший з фортеці гарнізон генерала Плісовського, сам Плісовський, розстріляний у Харкові, розділ Польщі і так далі. Насправді у період з 1939-го по 1945 рік в СРСР одночасно йшло три війни - Друга світова, Велика вітчизняна і Друга громадянська. Республіка Локоть, можливо, до двох мільйонів росіян, що воювали проти СРСР, видача козаків Сталіну та інше. З перемогою теж все не так однозначно – ленд-ліз, атлантичні конвої, "Аерокобри", поставка сталі й взагалі всього, аж до солідолу. Так що в тому вигляді Перемога, якою пишається Росія - це міф. Єдина країна, яка пройшла війну від першого до останнього дня - це взагалі велика Британія.

"Повернення Криму". Якщо називати речі своїми справжніми іменами - загарбницька війна, анексія і окупація. Тут все гранично просто.

Політ Гагаріна в космос. У нас дуже люблять говорити, що американську космічну програму зробив Вернер фон Браун, керівник проекту "Фау-2". І дуже не люблять говорити, що заступник фон Брауна, доктор Гельмут Греттруп, працював над космічною програмою СРСР, НДІ-8, на острові Городомля на Селігері. І що першою ракетою в СРСР, стартувала 18 жовтня 1947 року в 10 годин 47 хвилин за московським часом з полігона Капустін Яр, була все та ж "Фау-2". На основі якої пізніше була зроблена радянська "Р-1". Разом з Гертруппом над радянською космічною програмою працювали кілька сотень німецьких учених.

Перетворення країни в провідну промислову державу. Індустріалізація вся, повністю зроблена американцями й німцями. Вся і повністю. "Дженерал Електрик" і "Сіменс". Символ індустріалізації Дніпрогес: головний консультант проекту американець Х'ю Купер, обладнання Крупп і Мангейм, турбіни "Дженерал Електрик". Єдине, що в ній є радянського - рабська праця зеків. І так на всіх проектах. За всім. Магнітогорськ - американці. Челябінський тракторний - американці. Газ - американці. АЗЛК - Форд. Він спочатку і випускав "Ford A". Казанський авіаційний - німці. Новокузнецьк - чехи.

В 1925 році в Москві Юнкерс створив найпередовіше у той час авіаційне виробництво. Зараз завод Юнкерса у Філях називається "Космічний центр ім. Хрунічева"

Військово-хімічна промисловість - той самий іприт, яким СРСР був завалений по саме не хочу, і банки, з яким знаходили навіть в Кузьмінках - заснована в Шиханах німцями разом з льотним центром у Липецьку (де, за легендою, навчався Герман Герінг) і танковим центром у Казані.

В інституті Курчатова досі ходять байки про те, як двічі лауреат Сталінської премії штурбанфюрер СС барон Манфред фон Арденне одягав свою есесівську форму і розгулював по території ядерного наукового центру. Разом з фон Арденне над радянською ядерною програмою працювало до СЕМИ ТИСЯЧ німецьких учених. Серед них: Нобелівський лауреат Густав Герц; герой соціалістичної праці Ніколаус Ріль, радник Гітлера з наукових питань Петер Тіссен, творець газової центрифуги для розділення ізотопів урану Гернот Циппе.

Та що там говорити, навітьУралмаш - і той німці! Єдине, що в СРСР побудували самі, без проклятих буржуїнів, це Біломорканал. Який виявився нафіг не потрібен і яким давно вже ніхто не користується.

Про автомат Калашникова, створений з "Шмайсера" у той час і в тому місці, де в цей час перебував сам Хьюго Шмайссер, я промовчу.

Загалом ніякого "залишив з атомною бомбою" в реальності не було.

А ось як товариш Сталін особисто розпродавав скарби Ермітажу, щоб на цю саму індустріалізацію заробити - це так, ось це дійсно подвиг. Всього було продано 2880 картин, п'ятдесят дев'ять із яких - світові шедеври. Зокрема Ван Дейк, Веласкес, Рембрандт, Рубенс, Тіціан, Ботічеллі. Всього з Ермітажу було продано понад 5000 експонатів - алмази, золото, царські діадеми, яйця Фаберже.Зароблено на продаж було кілька десятків мільйонів фунтів стерлінгів. При орієнтовній вартості розпроданого вже тоді більше мільярда. Ось це так, це і справді треба вміти.

Слава російської зброї.

При уважному розгляді багато подвигів, які стали міфами, починають, скажімо так, викликати питання. Суворов в альпійському поході своїх поранених просто кинув. Двадцяти восьми панфіловців взагалі банально не було. Бій Пересвіту з Челубеєм чистої води казка. Бородинська битва - перемога дуже унікальна, тому що обороняючись росіяни втратили вбитими більше, ніж французи наступаючи, поле бою залишили, продовжили відступ і в підсумку здали Москву. Невський п'ятачок просто безглуздо завалили трупами. Оборона Брестської фортеці - міф. Ніякого "Льодового побоїща" не було, був невеликий бій біля якогось мосту через річечку, в якому зі всіх 26 лицарів, які взяли участь, двадцять вбиті, шестеро взяті в полон. Командував боєм, швидше за все, Андрій, брат Олександра, так що і того героїчного Олександра Невського, яким ми його знаємо по міфах - в реальності, найімовірніше, теж не було. Куликовська битва була не так, не там і не про те. Петро Перший з-під Нарви втік, кинувши армію, і від страху пішов у запій на кілька днів. Ніякий Олег ніякого щита до воріт Царгорода не прибивав - так і Олега ніякого і не було. Святослав - ось тут так, Хазарію він дійсно розгромив. Одне тільки "але" - Хазарія була іудейською державою з найнятими у якості армії мусульманами. А після Хазарії він розгромив і Булгарію, де й осів у Преславі, і саме це місто і вважав "центром землі моєї". І так далі, і так далі і так далі.

Ні, справжніх подвигів в російській історії дійсно було повно - от тільки всі вони практично нікому не відомі, про них ніхто не говорить, і ними ніхто не пишається.

Боротьба з татаро-монгольським ярмом.

Тут все зрозуміло. У громадянській війні між чингизидом Тохтамишем - законним спадкоємцем престолу Білої Орди (яка у нас чомусь зветься "Золотою") - і полководцем Мамаєм, які намагалися захопити владу - Дмитро встав на бік Тохтамиша. Так що заколот в орді був придушений за допомогою руського князя. І литовського князя Ягайла. Де була сама Куликівська битва, скільки осіб брало в ній участь та інші деталі - невідомо. Але те, що не на Куликовому полі, це точно. По-справжньому нашестю татаро-монгол пручався Козельськ, але хто пам'ятає про його героїчну оборону зараз?

Дух російської вольниці, волелюбність. Ну, тут без коментарів. Наведу лише одну цитату з "Повісті временних літ": "Земля наша збідніла від воєн і продажів". Знаєте, що мається на увазі під продажем? Продаж людей у рабство. Работоргівля власним населенням була одним з основних джерел доходу руських князів поряд з медом і хутром. До того усталена , що в англійській слово "слов'яни" залишилося як slavery - рабство. Ну, приблизно як зараз слово "таджики".

І так далі, і тому подібне і так скрізь і про все. Глибоководні апарати "Мир", наша гордість - фінські. Найбільший у світі російський криголамний танкер "Тимофій Гуженко" повністю побудований у Південній Кореї фірмою Samsung Heavy Industries. У російському лайнері "Сухий Суперджет" російський тільки алюміній. Єдина в світі арктична російська нафтова платформа "Прирозломна", яка "не має аналогів"- це норвезька платформа Hutton TLP, побудована в 1984 році.

"Академік Мстислав Келдиш", з якого Джеймс Кемерон і спускав "Миры" на зйомках "Титаніка" - фінський. Батискафи, на яких Путін кудись там поринав біля нашої (грецької) священної Корсуні - голландські.

Пельмені - Китай, горілка - Візантія, картопля - індіанці, азбука - греки, кефір - Кавказ, царі - скандинави, нафта - динозаври.

Країна, не пишається нічим, що мало місце в реальності. І пишається усіма вигаданими нею казками про велич.

Останнім часом я чомусь все частіше й частіше натикаюся на думку, що національний міф не такий вже й поганий. І якщо б не було легенди про те-то або те-то, може, слід було б створити. Мовляв, національні міфи об'єднують націю. Це не так.

Міф завжди небезпечний.

Міф про Володимира і священну Корсунь призвів до Крымнашу. При тому, що ми навіть не знаємо, як цього князя по-справжньому звали-то. Володимир - це не ім'я. Це посада. Світ для селянина означав тоді взагалі не світ, а - городище, послеление, яке він часто ні разу за своє життя не залишав. Усім світом - це саме всім поселенням, а не всією планетою Земля. Володимир - володіє городищем. На нинішньому канцеляриті - губернатор. Так що князь київський Володимир, приблизно те ж саме, що мер московський Губернатор. Але немає. Святий. Хрестив. Крымнаш. Окупація та війна.

Міф про арийців і унтерменшів призвів до Аушвіцу. Міф про сорок гурій - до ИГИЛУ. Міф про те, що у Джорджа Буша є мізки, призвів до іракської війни і, в кінцевому рахунку, до мільйонів біженців. Міф про кіборгів у Донецькому аеропорті призвів до того, що їх не вивели на два тижні раніше, ніж це було необхідно, до полону і зайвим та непотрібним смертям.

Можливо, безпечні тільки ті міфи, які міфи ну зовсім вже повністю, наприклад, про те, що, скажімо, норвежці походять від гірських тролів - такий існує - але і то вже, дивлячись на те, що відбувається в сучасному світі, я, мабуть, вже не дам гарантії, що якась чергова нація не поїде головою на грунті своєї величі, що пішла від тролів.

Так що міф завжди небезпечний.

По справжньому великими стають тільки ті країни, які живуть в реальності. Які знають про себе все – всі свої світлі і всі темні моменти історії - осмислюють їх і вживають заходів для неповторення їх у майбутньому. Велика Німеччина стала великою тільки після того, як її двадцять років примусово повертали в реальність.

З Росією це теж відбудеться. Безумовно. Всіх завжди виліковували від сил і підвищеної духовності. І цю країну вилікують теж. Теж обов'язково повернуть у реальність. І змусять, змусять вивчати свою справжню історію. Тільки от лікування це буде болючим.

А поки - запойна міфічна гордість зайвою хромосомою.

Оригінал