Країна, що живе "по понятиям", не могла не породити наскрізь кримінальну політику

Росія – тюремна країна. Кожен четвертий чоловік побував за ґратами. В Москві та Пітері цей факт викликає сумнів, здається перебільшенням, оскільки столиці регулярно "чистили", висилаючи "елемент" за 101-й кілометр. У деяких невеликих уральських і сибірських містечках, де "тюремну освіту" має кожен другий, а то й кожен перший, опинитися за ґратами не соромно й не погано, а нормально і навіть почесно.

Блатна мова, кримінальна субкультура, норми тюремної "моралі" не просто впливають на сучасне російське суспільство – вони стали його фундаментом. Саме вони і є ті самі духовні скріпи, про яких постійно твердить телевізор, пише Ігор Яковенко для "7 Дней".

Російський президент "ботає" виключно по "фені", погрожуючи "замочити в сортирі", обіцяючи, що "скощухи" не буде, то пропонуючи когось "отбуцкать" за рогом і звинувачуючи опонентів, що вони десь "шакалять". По всіх федеральних телеканалах іде одна нескінченна "Мурка". Іноді це серіали про "ментів", які зовсім не відрізняються від кримінальників, іноді про зону, порядки в якій, виявляється, мало чим відрізняються від порядків у великій російській політиці.

Не випадково, саме "Мурку" запропонували урізати прокурору та депутату Наталії Поклонській четверо професійних хохмачів, коли їм дали завдання загримуваати її під людину. Вважаю, що якщо зараз влаштувати всеросійське опитування, в якому люди вільно обирали б гімн Росії, то саме цей шедевр "російського шансону" переміг з великим відривом.

Тюремний підвал Росії живить своїми гнилими соками все в країні, практично в усіх її сферах. Взяти, приміром, патологічну гомофобію, абсолютно незрозумілу для європейців і американців, де ця хвороба, гомофобія, звичайно, присутня, але в якості екзотичної аномалії. Тріумфальний хід геєборства російськими просторами іноді помилково намагаються пояснити християнською традицією засудження содомітства. Кожен аналіз гомофобних проявів, геєборських воплів мілонових, мамонтових і мізулиних і їхніх дій показує, що біблійні тексти тут абсолютно ні при чому. Тут чисто блатні поняття, за яким "підар" – не людина, а сексуальне насильство, перетворює людину в "опущеного", а його життя – в пекло. Не випадково, закон про заборону пропаганди гомосексуалізму став справді "народним" законом – його за даними ВЦВГД підтримують 88% росіян, що навіть трохи більше, ніж підтримка Путіна і майже стільки ж, скільки підтримують анексію Криму.

Країна, що живе "по понятиям" не могла не породити наскрізь кримінальну політику. Звідси й корупція, що стала не хворобою, а основою економіки. Звідси і всі прийоми і методи внутрішньої і зовнішньої політики. Класика тюремної блатної поведінки – правило "трьох П": "прикопатися" – "пред'явити" – "пресингувати". Тобто, спочатку спровокувати на порушення "понять", наприклад, скинути на підлогу речі новачка, щоб він їх підвів, і тим самим поставив себе поза тюремного товариства. Потім "пред'явити", тобто, звинуватити в порушенні тюремних норм, після чого "пресувати", чинити моральний і фізичний тиск, придушити особистість, зробити її повністю керованою.

Нескладно побачити всі ці кримінальні прийоми в російській політиці. Ось два свіжих приклади, обидва з подій минулого тижня. На "Євробачення" посилають співачку Юлію Самойлову, інваліда першої групи, з дитинства прикуту до коляски. Вважаю, що складно знайти людину, яка би всерйоз почав відстоювати думку про незрівнянність вокальних і артистичних даних цієї дівчини. Мотивів, що зумовлюють цей вибір, два. Перший – інвалідний візок. Другий – "Кримнаш". Самойлова виступала на концерті в аннексованому Криму, чим порушила український закон. Тим добросердим людям, які вже заздалегідь готові суворо засудити Україну за можливі образи, скоєні в майбутньому ангелоподібній дівчинці-інваліду, у якої в голові одна музика, а брудні дядьки втягують це чисте дитя у свої брудні політичні ігри, буде корисно знати деякі речі. Наприклад, те, що Ольга Олегівна досить доросла 28-річна жінка, яка 7 років тому отримала диплом психолога. І ще у неї цілком сформовані погляди. Ось що вона писала в соціальній мережі відразу після анексії Криму: "Американські військові кораблі пливуть у бік України. Навіть якщо все владнається дипломатичним шляхом, претензії і провокаційна діяльність заходу навряд припиняться. Те, що наш, по суті єдиний народ, намагаються розділити і панувати над нами – очевидно для будь-якої розсудливої людини". І далі – про київську владу: "Вони хочуть здати Україну ЄС. А Україна потрібна ЄС для встановлення ворожого західного кордону Росії, для базування НАТО і систем ППО і ПРО, і перекидання сухопутних військ. Якщо Росія не відстоїть Україну, то наступний удар буде по Росії. І піде брат на брата". Кінець цитати. Це не генерал Івашов і не письменник Прилепін. Це та сама "дівчинка", яку Росія, що напала на Україну і вкрала у неї Крим, відправляє до Києва для участі в "Євробаченні".

У нормальної цивілізованої людини немає хорошої відповіді на блатний виклик. Якщо навіть Україна переступить через свій закон і прийме кримнашівську співачку, напевно, знайдуться люди, які будуть з цим не згодні і захочуть публічно висловити свій протест. І цього буде цілком достатньо, щоб "прикопатися", "пред'явити" і "пресувати". Тобто влаштувати чергову вселенську антиукраїнську істерику. Ну, а якщо буде так, як пропонує радник міністра МВС України Антон Геращенко, тобто, Самойлову в Україну пустити, а там її судити за порушення закону, то це вже буде пісня такої гучності, на тлі якої ніякого "Євробачення" нікому вже не буде чути.

Другий приклад: пропозиція депутатів Поклонської і Затуліна надавати російське громадянство за "правом грунту". Жили предки в СРСР або Російської імперії – все, ти громадянин Росії. Причому від свого громадянства – українського, білоруського, казахстанського, латвійського або киргизького – відмовлятися не потрібно. Наслідків у цієї провокації буде кілька. Перший наслідок 9 років тому на собі випробувала Грузія, у якої після масової роздачі російських паспортів в Абхазії і Південній Осетії ці землі були відібрані.

Класична кримінальна розводка по технології "трьох П". Спочатку провокація – роздача паспортів громадянам чужих держав. Потім "пред'ява" – звинувачення в тому, що порушуються права вже не просто росіян, а громадян Росії. Після цього "пресування" з використанням тих методів, на які до того часу вистачить сил і нахабства. Прямий силовий вплив і анексія нових територій малоймовірні, але це вже як фішка ляже. У будь-якому разі оформлення російських "п'ятих колон" у суміжних державах може стати важливим фактором тиску на них.

Інший цілком очевидний результат "грунтової" провокації – суттєве поповнення лояльного електорату в самій Росії. В разі прийняття закону "про ґрунт" буде сформований новий оплот режиму, набагато відданіший і шаленіший, ніж горезвісний Уралвагонзавод і навіть, ніж кадировська Чечня. Загони "російських громадян" з "ЛДНР" цілком можна використовувати в Москві та Пітері для придушення протестного руху, який неминуче з'явиться в умовах кризи, що насувається. Це не кажучи вже про фактично безмежні можливості малювати будь-які результати на виборчих дільницях у цих двох "республіках".

Вище я сказав, що у нормальної і цивілізованої людини немає хорошої відповіді на блатний виклик. Я не закінчив фразу. Там в кінці повинна бути кома, після якої слідує продовження: "в рамках нормальних цивілізованих відносин". Адекватна відповідь на блатний виклик – це прямий акцентований удар в блатну пику. Інших варіантів не дають ні хроніки російських в'язниць, ні історія людства.

Передруковується з дозволу редакції "7 Дней"