Чому вони не сидять?

Якщо хтось і може виглядати смішно, говорячи про таку серйозну річ, як корупція, то це генеральний прокурор Юрій Луценко

Сьогодні можна сміливо питати про це українську владу, адже з оточення Януковича досі нікого не засудили за розграбування України, вбивство протестувальників і державну зраду. Сергій Лещенко переконаний, що Юрій Луценко відмовився брати участь у дискусійній панелі на саміті Yalta European Strategy (YES), присвяченій корупції, бо йому нічим похвалитись за час свого перебування на посаді генерального прокурора.

В ході цієї панелі британський модератор Стівен Сакур (ведучий програми "Hardtalk", що виходить на "BBC") запитав чи хтось із присутніх у залі українців й іноземців вірить, що українська влада "справді бореться з корупцією". Тільки двоє з залу підняли руки, що стало справжнім вироком президенту Петрові Порошенку і відображенням втоми від України на зразок тієї, яку Захід відчув посередині президентського строку Віктора Ющенка (це можна побачити на 44-й хвилині відео).

Але сьогоднішня ситуація відрізняється тим, що Україна не може дозволити собі втратити підтримку Заходу, оскільки перебуває у стані війни з Росією.

Браян Боннер, редактор "Kyiv Post", нещодавно написав: "Якщо хтось і може виглядати смішно, говорячи про таку серйозну річ, як корупція, то це генеральний прокурор Юрій Луценко. На його нещастя, люди очікують таку поведінку від коміка чи клоуна, а не від головного посадовця в ієрархії органів правопорядку в Україні". Луценко використав дірявий стакан, аби донести до публіки, що перекриття корупційних схем (аналогія латання дірок у стакані) необхідно, аби бюджетні кошти не витікали, як вода, лишаючи державну скарбницю порожньою. Однак, як нещодавно зазначив експерт з енергетики Едвард Чоу під час панелі у Вашингтоні, обговорюючи боротьбу з корупцією в Україні, немає значення, порожній чи повний стакан, бо його вже давно вкрали.

"Kyiv Post" недавно написав: "Довіра до Юрія Луценка в якості генерального прокурора падає, тому що йому не вдалося звільнити обвинувачених у корупції прокурорів або принести будь-які серйозні корупційні справи у суди. Весь час Луценко продовжує демонструвати політичну догідливість президенту Петру Порошенку, який призначив його".

Цього тижня Луценко повідомив, що Янукович створив "мафіозну державу", продемонструвавши цим, наскільки повільно, некомпетентно і непрофесійно працює Генеральна прокуратура. Про те, що Україна була, як сказав спеціальний прокурор Національного суду Іспанії Хосе "Пепе" Грінда Гонсалес, "віртуальною мафіозною державою" разом із Росією, Білоруссю і Чечнею, було відомо ще з 2010 року. У кожній із цих країн важко відрізнити дії уряду й організованих кримінальних груп.

Навесні 2012-го впливовий англомовний журнал "Foreign Affairs" опублікував статтю, автор якої включив Україну до переліку "мафіозних держав" світу. В Європейському Союзі дійшли такого ж висновку, коли один із його чиновників заявив, що Україна "дійсно перебуває у процесі переходу: від олігархічної до мафіозної економіки". Подібну думку висловлював і британський експерт Ендрю Вільсон, написавши: "Україна завжди була олігархічною, а тепер виглядає мафіозною державою".

Проблеми України набагато глибші, ніж Луценко може чи хоче визнати публічно.

Фразу "Чому вони не сидять?" вперше використала в 2006 році партія "Пора", яку тоді очолював Владислав Каськів і яка утворила блок із партією "Реформи і порядок" (ПРП).

Сьогодні Генеральна прокуратура намагається екстрадувати Каськіва з Панами за звинуваченнями в масштабній корупції, коли він був членом уряду Миколи Азарова за президентства Януковича. На виборах 2006 року політичний ролик "Чому вони не сидять?" містив обличчя Януковича, голови Центральної виборчої комісії 2004 р. Сергія Ківалова, Андрія Клюєва і Віктора Медведчука (якого Порошенко запросив брати участь у Мінських переговорах).

У 2006-му блок "Пори" і ПРП заявив, що "прийшов час нових людей" і "пора наводити порядок". Однак протягом останнього десятиліття ми побачили, що вони так і не стали "новими людьми" і не навели порядок у державі. Натомість представники української еліти успішно пережили два народні повстання, продовжуючи заробляти на корупції та уникати відповідальності за свої вчинки.

На виборах 2006 року альянс Каськіва з Віталієм Кличком і лідером ПРП Віктором Пинзеником провалився, здобувши 1,5% голосів. Однак це не завадило амбіціям Каськіва, і наступного року його обрали до парламенту у складі блоку "Наша Україна – Народна Самооборона". Я бачив Каськіва того ж року, коли він виступав на семінарі, організованому Національним фондом демократії у Вашингтоні, - разом із директором Фонду "Демократичні ініціативи" Ільком Кучерівим і керівником Інституту масової інформації Сергієм Тараном.

На семінарі Каськів розхвалював Андрія Клюєва, якого всього рік назад було зображено в передвиборчому ролику "Пори" як бандита, що має сидіти в тюрмі.

Будучи депутатом, Каськів став на сторону тих "прагматиків", які виступили проти Тимошенко і підтримали негативне голосування під час обох турів президентських виборів 2010 року, чим допомогли Януковичу прийти до влади. До групи "прагматиків" входили також Порошенко, Віктор Балога, Іван Плющ та інші. Усі вони – в тому числі Каськів – запропонували працювати з Януковичем після того, як його обрали президентом у 2010 році, і Каськів – як згодом Порошенко – приєднався до уряду Азарова. Балога, натомість, погодився керувати своїм закарпатським феодальним регіоном разом із Партією регіонів.

Справа Каськіва вказує на три фундаментальні проблеми з так званою боротьбою з корупцією у вищих ешелонах української влади.

Перша полягає у розповсюдженні цинізму, що виливається у високий рівень суспільної недовіри до владних інституцій і політичних партій. У 2006 році Каськів закликав посадити до в'язниці Януковича та його соратників, а п'ять років потому приєднався до його команди і став таким же мафіозі.

По-друге, і Каськів, і Порошенко були членами уряду Азарова у мафіозній державі, яку будував Янукович. Однак Україна – не Бразилія і не Перу, де співробітники незалежної правоохоронної та судової системи зуміли добитися імпічменту президентів, а в останньому випадку – і його ув'язнення. Запал Луценка щодо Каськіва ніколи не пошириться на інших колишніх членів уряду Азарова, які зараз перебувають при владі.

По-третє, в Україні продовжується практика вибіркового правосуддя, в рамках якої Генеральна прокуратура розслідує дії лише посадовців середньої і нижчої ланок – як у випадку вбивства Георгія Гонгадзе, коли засудили рядових міліціонерів, однак так і не знайшли замовників. Те саме стосується й колишнього лідера парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова, який був лиш одним із гвинтиків у мафіозній машині.

Патронами Каськіва були керівники газового лобі Сергій Льовочкін, Юрій Бойко і Дмитро Фірташ. Однак Порошенко ніколи не порушить наданий їм імунітет під час зустрічі у березні 2014 року у Відні. Поки Порошенко і Луценко не почнуть спрямовувати вістря правосуддя на всіх порушників, українці та країни Заходу скептично оцінюватимуть боротьбу української влади з корупцією.