Наші діти ніколи не знатимуть трауру за вождем
Своє 1 вересня я пам'ятаю смутно, зате в пам'ять врізалося 10 листопада того ж року, коли помер Леонід Брежнєв
1 вересня 1982 року в Криму стояла аномальна спека. Крім того, в 1970-ті Радянський Союз переживав бебі-бум і тому всі перші класи були переповнені. Мені дістався шостий на потоці 1-Е клас, в якому навчалося 45 осіб. І така ситуація в Україні не була чимось дивним.
Своє 1 вересня я пам'ятаю смутно, зате в пам'ять врізалося 10 листопада того ж року, коли помер Леонід Брежнєв.
Молода 23-річна вчителька Валентина Іванівна, яка прийшла нам це повідомити, була вся в сльозах і змусила весь клас стояти в хвилині мовчання, яка затягнулася хвилин на 5. А потім у країні оголосили триденний траур, але ми, першокласники, не дуже розуміли що це таке і дуже раділи таким канікулам.
А потім країна стала зовсім іншою. І це чудово, що наші діти вже ніколи не дізнаються, що таке триденний траур, коли помирає черговий вождь, тому що вожді - це не про Україну.
