Путін втратив зв'язок із реальністю

Сучасна Росія відчайдушно намагається прикинутися жертвою. Що виглядає особливо комічно на тлі України, якій у російському порядку денному відведена роль агресора

Це схоже на пародію: Росія всякий раз говорить про себе і Захід тими виразами, якими Україна говорить про себе і Росію. Але справа у тому, що Київ має право так говорити, а Москва – ні.

"Гібридна війна проти нашої країни", "спроби знищити наш суверенітет", "сусідня країна, яка сповзає в терор" – нам здається, що все це з лексикону українських медіа, але ні. Це ще й із лексикону російських. Вони розмовляють зі своїм читачем так, ніби два роки тому українська армія анексувала Таганрог, обступила Ростов і намагається захопити Кубань, - пише Павло Казарін для "Крим. Реалії".

Інцидент у Криму, де російські силовики нібито затримали українських диверсантів, – адже він теж звідти, з битви за право вважатися жертвою. В інтерпретації російських медіа саме Україна є вістрям західного списи, який раз за разом шукає дірки в російській обороні. І це все в черговий раз доводить, наскільки різні картинки реальності склалися по обидві сторони кордону.

У російській порядку немає псковських десантників. Немає спецназівців ГРУ Александрова і Єрофєєва. Немає російської амуніції, яку знаходять українські солдати на звільнених від бойовиків територіях. Немає російського громадянства Мотороли і бурятських танкістів. Натомість є українська ДРГ, яка вторгається в Крим під прикриттям українських танків і попередньої артпідготовки.

Будь-який авторитарний режим у всі часи намагається вдавати слабким

Але, якщо розібратися, в цьому немає нічого нового. Будь-який авторитарний режим у всі часи намагається вдавати з себе слабкого – яким би сильним в реальності він не був. І тому Мао Цзедун у Китаї звертався до хунвейбинів з посилом, що владу захопили бюрократи і лише на них – молодих людей з гарячим серцем і чистими руками – вся надія. А Радянський Союз, висилаючи Бродського, відчував себе не Левіафаном, що пожирає поета, а безкомпромісним острівцем правди, що протистоять світу чистогана і наживи. І Союз письменників СРСР був такою собі відважною меншістю, протиставленою світовій гідрі, голови якої носили імена Ахматової і Мандельштама.

Часом здається, що російська вертикаль стала заручницею сконструйованої нею ж реальності. Що вона не просто її транслює, але ще й щиро вірить. Вірить в антиросійську змову уздовж кордонів. У добровільну природу появи "республік" на українському Донбасі. У те, що допінговий скандал з російськими олімпійцями став результатом змови Вашингтона і Брюсселя, а не підсумком маніпуляцій власних спецслужб, що підмінювали пробірки з сечею. Ефект загітованого агітатора. Нічого нового.

І ось тепер Росія транслює на внутрішній і зовнішній ринок історію про агресію України, яка посилає в Крим диверсантів, щоб зірвати курортний сезон. Та сама Україна, яка навіть не закрила пункти пропуску для власних туристів, які їдуть на півострів відпочивати. Та сама Україна, яка два з гаком роки майже не піднімає тему Криму навіть на рівні публічної риторики, обмежуючись Донбасом. Та сама Україна, яка на сході лише намагається захищатися, купіруючи ракову пухлину у вигляді "народних республік", щоб "сомалізація" країни не перекинулася на Харків і Запоріжжя.

Проблема тільки в тому, що Захід в цю картинку реальності, судячи з усього, не дуже вірить. І ось вже Держдеп США просить Москву не спамити і не флудити, нагадуючи, що справжня проблема – це саме окупація та анексія українського півострова Москвою.

Два роки тому Ангела Меркель сказала, що Володимир Путін втратив зв'язок з реальністю. До цього важко щось додати.

Путін втратив зв'язок із реальністю

Коментарі