Путін втратив зв'язок із реальністю

Сучасна Росія відчайдушно намагається прикинутися жертвою. Що виглядає особливо комічно на тлі України, якій у російському порядку денному відведена роль агресора

Це схоже на пародію: Росія всякий раз говорить про себе і Захід тими виразами, якими Україна говорить про себе і Росію. Але справа у тому, що Київ має право так говорити, а Москва – ні.

"Гібридна війна проти нашої країни", "спроби знищити наш суверенітет", "сусідня країна, яка сповзає в терор" – нам здається, що все це з лексикону українських медіа, але ні. Це ще й із лексикону російських. Вони розмовляють зі своїм читачем так, ніби два роки тому українська армія анексувала Таганрог, обступила Ростов і намагається захопити Кубань, - пише Павло Казарін для "Крим. Реалії".

Інцидент у Криму, де російські силовики нібито затримали українських диверсантів, – адже він теж звідти, з битви за право вважатися жертвою. В інтерпретації російських медіа саме Україна є вістрям західного списи, який раз за разом шукає дірки в російській обороні. І це все в черговий раз доводить, наскільки різні картинки реальності склалися по обидві сторони кордону.

У російській порядку немає псковських десантників. Немає спецназівців ГРУ Александрова і Єрофєєва. Немає російської амуніції, яку знаходять українські солдати на звільнених від бойовиків територіях. Немає російського громадянства Мотороли і бурятських танкістів. Натомість є українська ДРГ, яка вторгається в Крим під прикриттям українських танків і попередньої артпідготовки.

Будь-який авторитарний режим у всі часи намагається вдавати слабким

Але, якщо розібратися, в цьому немає нічого нового. Будь-який авторитарний режим у всі часи намагається вдавати з себе слабкого – яким би сильним в реальності він не був. І тому Мао Цзедун у Китаї звертався до хунвейбинів з посилом, що владу захопили бюрократи і лише на них – молодих людей з гарячим серцем і чистими руками – вся надія. А Радянський Союз, висилаючи Бродського, відчував себе не Левіафаном, що пожирає поета, а безкомпромісним острівцем правди, що протистоять світу чистогана і наживи. І Союз письменників СРСР був такою собі відважною меншістю, протиставленою світовій гідрі, голови якої носили імена Ахматової і Мандельштама.

Часом здається, що російська вертикаль стала заручницею сконструйованої нею ж реальності. Що вона не просто її транслює, але ще й щиро вірить. Вірить в антиросійську змову уздовж кордонів. У добровільну природу появи "республік" на українському Донбасі. У те, що допінговий скандал з російськими олімпійцями став результатом змови Вашингтона і Брюсселя, а не підсумком маніпуляцій власних спецслужб, що підмінювали пробірки з сечею. Ефект загітованого агітатора. Нічого нового.

І ось тепер Росія транслює на внутрішній і зовнішній ринок історію про агресію України, яка посилає в Крим диверсантів, щоб зірвати курортний сезон. Та сама Україна, яка навіть не закрила пункти пропуску для власних туристів, які їдуть на півострів відпочивати. Та сама Україна, яка два з гаком роки майже не піднімає тему Криму навіть на рівні публічної риторики, обмежуючись Донбасом. Та сама Україна, яка на сході лише намагається захищатися, купіруючи ракову пухлину у вигляді "народних республік", щоб "сомалізація" країни не перекинулася на Харків і Запоріжжя.

Проблема тільки в тому, що Захід в цю картинку реальності, судячи з усього, не дуже вірить. І ось вже Держдеп США просить Москву не спамити і не флудити, нагадуючи, що справжня проблема – це саме окупація та анексія українського півострова Москвою.

Два роки тому Ангела Меркель сказала, що Володимир Путін втратив зв'язок з реальністю. До цього важко щось додати.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода