Вісь світового порядку зміщується

Механізм зміни усталеного світопорядку запустився. Сімдесят років без катаклізмів, це, мабуть, забагато для людства

На час дії режиму надзвичайного стану Туреччина припиняє дію Європейської конвенції з прав людини.

Що він ййого введуть, ніхто вже й не сумнівався, зручнішого інструменту для захоплення влади не існує

Звільнено ще двадцять тисяч учителів, тепер їх загальне число дійшло до сорка тисяч. Можна вже говорити про тотальну зачистку шкіл. Чиновникам заборонено виїзд за кордон. Усім, хто у відпустці, наказано терміново повернутися в країну.

А тим часом натовп розгромив і спалив книгарню видавництва NT в Малатьї.

Мене цей момент вражає щоразу: наскільки швидко може відбутися оскотинювання як окремої людини, так і цілої нації. Як швидко з людини злітає цей тонкий наліт цивілізованості. І ось уже натовп б'є цього сивого книжника. Вже не знаю, що заборонене він там продавав, але на радикального екстреміста наче не схожий, правда? Схожий на звичайного інтелігента, директора книжкового магазину.

Це, до речі, ще й до питання "чому Ви, Аркадій, вважаєте, що в Росії все повинно закінчиться черговим крахом безглуздим і нещадним, ми все ж не такі погані, як може здатися, почитайте Людмилу Петрановську і Катерину Шульман".

Так, ми не такі погані, згоден. Ще достатня кількість людей в цій країні не поїхали головою. Але тільки проблема в тому, що головну роль будуть грати не вони. Передові демократично-ліберальні шари будуть грати роль цього книгочея. Якого б'ють, нищать його магазин і копають ногами його і його книги. Головну роль тут грають зовсім інші люди.

А для цього, на жаль, потрібно зовсім не так багато людей.

Ліберально налаштованих європейських людей серед громадян Туреччини - п'ятдесят відсотків. Це в рази більше, ніж у Росії. Однак захоплюють владу і громлять книжкові магазини не вони.

Щоб занурити в хаос стотисячний Слов'янськ, виявилося достатньо півтори тисячі озброєних організованих людей.

Для того, щоб занурити в хаос таку країну, як Росія, достатньо буде десять банд по десять тисяч

Для того, щоб занурити в хаос таку країну, як Росія, досить буде десять банд по десять тисяч. А у нас їх, слава Путіну, знайдеться тепер набагато більше.

Ердоган свою націю довів до такого стану за десять років, Путін працює над цим - вже шістнадцять. Так що всі задатки є.

А як відбувається оскотинювання, я бачив сам. Дивився людям в очі при цьому. Бачив, як із них іде людина. І на її місце приходить тварина. Для цього потрібно зовсім небагато часу, повторюся. І зовсім небагато зміни умов. В ідеальних умовах людина перетворюється на тварину - за дні.

Власне, що я хочу сказати, друзі мої. Це не політичний прогноз або спроба аналізу, це виключно моя суб'єктивна - навіть не думка, відчуття - від спостереження того, що відбувається в Туреччині, що відбувається в Росії, і що відбувається взагалі в світі, помножене на чорнушний стан від убивства Шеремета.

Тим не менш.

Насолоджуйтесь кожним днем. Кожним спокійним днем, який зараз можна прожити звичайно, зі своєю сім'єю, роботою, в своєму будинку в місті з електрикою і громадським транспортом.

Механізм зміни усталеного світопорядку запустився. Сімдесят років без катаклізмів, це, мабуть, забагато для людства. Як там, у "Матриці" - ми побудували їм занадто щасливий світ і перший урожай був загублений. Щасливий світ абсолютно точно тепер стає іншим.

І є підозри, що все те пекло, яке відбувається зараз на Донбасі, в майбутніх підручниках історії виявиться всього лише маленьким рядком, абзацом, про те, що "катастрофі передували дрібні локальні сутички в Україні 2014-201... рік, Туреччині 2016-201... рік..."

І Росія з Туреччиною, мабуть, будуть грати у цьому не останню роль.

У всякому разі, наразі ми спостерігаємо, як у цих двох країнах відбулася клерикальна революція - якась ряжено-козачо-напівправославна в одній і натуральна ісламська, як в Ірані з його корпусом вартових ісламської революції, в іншій. І встановилися диктаторські режими.

Виключення Туреччини з НАТО та її подальше зближення з Росією - тому що ці два хлопця і ці два режими просто створені одне для одного, з яким-небудь спільним переможним парадом в Рацці (а потім і неминучим подальшим киданням одного іншим і якоюсь сакральною війною за якийсь сакральний для обох Крим) - здається вже не таким неймовірним припущенням, правда?

У тому, що просто так це вже не розсмокчеться - я вже майже впевнений.

Ми спостерігаємо зміщення осі світового порядку.

Ні, ні, не в бік Росії і Туреччини. Ці режими хоч і можуть затягнутися на десятиліття, і, швидше за все, затягнуться, але все ж вони - тимчасові - колись обов'язково закінчаться. Хоча, повторюся, можуть протриматися довго і створити чимало проблем.

Але, в будь-якому разі, як було, вже не буде точно.

Насолоджуйтесь, загалом, кожним днем, поки ще не почало трясти по-справжньому. А потім все буде добре, безумовно.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода