Чому росіяни не розуміють українців
Середній українець, за уявленнями середнього росіянина, сидить собі на кухні, лає уряд приватно і публічно підтримує, й не хоче війни з братнім народом
Головна причина, чому росіяни не розуміють українців, — тому що вони судять за своїми мірками.
Наведу кілька прикладів.
1. Для росіянина слово "русский" означає не національність, а громадянство (не випадково це прикметник, а не іменник, і ви не назвете у світі більше таких аналогів). Це середньовічна ідентичність, такого в Європі більше не залишилося. Зверніть увагу: за опитуваннями, в Росії 80% "русских", тобто людей, для яких підданство є основною ідентичністю.
Оскільки в Росії національності немає, то ніде її немає. І в Україні бути не може. Отже, українці — це такі недосформовані "русские"
Татари, якути та інші чуваші сприймаються масовою свідомістю як недосформовані росіяни, а не як представники інших національностей (мабуть, тільки чеченці, чітко заявили свою позицію неасиміляції, не можуть бути названі "русскими"). А оскільки в Росії національності немає, то ніде її немає. Тобто і в Україні її бути не може. Отже, українці — це такі перехідні, недосформовані "русские". І тільки окремі "націоналісти", "бандерівці" — це такі собі українські чеченці, які не хочуть асимілюватися. Але це ж незначний виняток, правда? — кажуть собі росіяни.
2. Для них не існує активного громадянського суспільства. Вони не бачить його навколо себе, а значить, його не існує. Середній росіянин в усьому згоден зі своїм урядом — не тому, що уряд робить щось правильно, а тому, що іншого ставлення складно уявити. Як можна бути незгодним з власним урядом? Тому росіянин не вірить в українське громадянське суспільство, яке вийшло на війну. Цього ж не може бути. Це ж напевно хунта, націоналісти та інші маргінали.
А середній українець, згідно з уявленнями середнього росіянина, сидить собі на кухні, лає уряд приватно і публічно підтримує, не хоче ніякої війни з братнім народом, і вже точно ніколи не буде втручатися сам у конфлікт, який "розпалили політики".
3. Для "русского" будь-яка влада священна. Будь це Іван IV, Петро I, Сталін, Путін або ж Кадиров. Влада може бути жорстокою і несправедливою, але вона священна, бо вона з Небес. (Тим, хто не розуміє середньовічного уявлення про владу, рекомендую серіал "Гра престолів" за епосом Джорджа Мартіна, де ви зрозумієте, чому так важливо, хто чий батько, хто кого призначив, хто раніше, хто пізніше й інші середньовічні головні питання буття.)
Якщо влада зовсім погана, проти неї можна бунтувати, але її не можна змінювати, бо джерело влади — не від світу цього. Путін легітимний, тому що його призначив Єльцин. Кадиров легітимним, тому що його призначив Путін. Єльцин легітимний, але його ніхто не призначав: він засновник держави, він переможець, а переможці завжди легітимні. Король Півночі, коротше. А скидати Януковича було не можна, тому що його теж Путін призначив. І тепер все в Україні пішло по нелегітимному шляху.
Відсутність національної ідентичності і громадянського суспільства, визнання священності влади — це класичні ознаки середньовічного соціального полотна. Українці теж у масі були такими кілька років тому. Війна — це найбільша біда, але вона завжди допомагає відкинути старе і віджиле, прийняти нове. Сьогодні Україна робить лише перші кроки в модерн, сучасність.
У Росії попереду той же шлях, але він буде складнішим і болючішим. Альтернатива модернізації тільки одна — подальша архаїзація. Є і такий шлях: замість Росії будуть Московська, Уральська, Рязанська землі, Казанське й Якутське ханства, Дагестанський шамхалат, Архангельська республіка і так далі. А збирати данину з усього цього буде Орда зі столицею в Грозному і намісником у Москві.
