Українським росіянам не потрібна опіка Москви

Під маркою захисту росіян Москва вдерлася до Криму і на Донбас. Тепер говорить, що громадяни України, які потрапили під її вплив, не просувають інтересів Росії на шкоду своїй країні.

Російські чиновники осідлали машину часу і катаються в минуле. Думаю про це щоразу, коли читаю їхні заяви, - пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Ось, наприклад, спікер Ради Федерації Росії Валентина Матвієнко каже, що в деяких країнах поширюється русофобія і здійснюються спроби "ізолювати своїх громадян від великої російської культури" під приводом "їхньої буцімто нелояльності до країни проживання".

"Ніхто і ніколи не наводив фактів, прикладів їхньої нелояльності, просування політичних і економічних інтересів Росії на шкоду інтересам країни проживання", – підсумувала вона.

Якби ця новина побачила світ 2013-го – ми б не здивувалися. До війни такі заяви звучали постійно. Україна балансувала між Європою і Росією. Захід спирався на єврооптимістів, Москва – на прорадянську ностальгію. У кожного вектора були свої партії і адепти.

Три роки тому закон про декомунізацію був неможливий в принципі. Леніни були вмонтовані не стільки в постаменти, скільки в свідомість. Але ж Матвієнко каже все це сьогодні. А на дворі 2016-й. Дві. Тисячі. Шістнадцятий.

Третій рік експлуатує Москва тезу про те, що росіяни поза Росією немислимі. Що держава є стрижнем, на який росіянина слід насадити, інакше він стає якимсь покидьком

Триває третій рік експлуатації Москвою тези про те, що росіяни поза Росією немислимі. Що держава є тим єдиним стрижнем, на який росіянина слід насадити, інакше він стає якимсь покидьком. Уже три роки Москва продає "російськість", як пакетний товар. Мовляв, якщо росіянин, то обов'язково маєш радіти Криму, Донбасу, називати Обаму мавпою і вимагати казачих патрулів для всіх, хто носить різнокольорові штани. Якщо росіянин, мусиш молитися на цегляні стіни Кремля і на тих, хто в ньому лежить. Якщо росіянин, то в чоботях до Індійського океану, українців до нігтя, іскандерами по Лувру і рятівні молебні в ім'я архаїки.

За цей час Кремль зумів маргіналізувати росіян на всьому просторі колишнього Союзу. Він фактично закрив їм навіть потенційну можливість громадської боротьби за свої права. Унеможливив будь-яку їхню участь у політичному житті тієї чи тієї країни. У будь-якій згадці слова "російський" тепер луною звучатиме "кримська весна" і "#путінвведивійська".

Кремль переконав усіх, що будь-яка організація зі словом "російський" у назві – це прихований агент впливу, орієнтований на Москву, а не на столицю своєї країни. Звів нанівець зусилля тих, хто намагався вписати росіян у ландшафт пострадянських країн.

Під маркою захисту росіян Москва вдерлася до Криму і на Донбас. Під прапором допомоги російськомовним обстрілювала з "Градів" українську армію. Вона привчала прорадянськи налаштованих людей розмахувати триколорами і носити майки з двоголовим орлом. І ось тепер офіційна Москва говорить, що громадяни України, які потрапили під її вплив, не просувають інтересів Росії на шкоду інтересам своєї країни.

Насправді, більшого русофоба, ніж Кремль, складно собі уявити. Тому що українські росіяни сьогодні змушені здирати із себе всі ті ярлики, які на них навішує Москва. Тому що в цьому бренді тепер Віка Циганова і Хірург, Всеволод Чаплін і Рамзан Кадиров, войовнича гомофобія і радіоактивний попіл, шубосховище і Russia Today. Кремль примудрився начинити "російськість" мракобіссям і шовінізмом. І при цьому оголосити п'ятою колоною всіх, хто з цією начинкою не згодний.

Українські росіяни більше не потребують російської опіки

Україна не займається дерусифікацією – вона займається дерадянізацією. Якщо серп і молот, пам'ятник Леніну і вулиця Карла Маркса для Валентини Матвієнко – це і є "велика російська культура", то це говорить лише про саму російську чиновницю.

Валентині Матвієнко було б корисно запам'ятати, що українські росіяни більше не потребують російської опіки. Вони воюють на сході. Вони волонтерять для армії. Більше того – російська мова звучить у радіопереговорах української армії, але це аж ніяк не означає, що "етнічний росіянин" в Україні стає "політичним росіянином". Тому що "українець" – це не простір етнічного, а простір ціннісного. Ним не обов'язково народитися. Натомість ним можна стати.

Українець – це не простір етнічного, а простір ціннісного

А ті, про кого говорить спікер Ради Федерації РФ – це всього лише прорадянські. Вони мріють не про "велику російську культуру", а про свою прожиту в тоталітарній державі молодість. Вони хочуть не Чехова і Рахманінова, а безвідповідальності і зрівнялівки. І всі ці люди не обов'язково мають бути росіянами. Вони цілком можуть бути уродженцями Запоріжжя – як росіянин Сергій Глазьєв. Або ж носити українські прізвища – як сама Валентина Матвієнко.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода