Обама робить для підтримки путінського режиму не менше за Кадирова і Кисельова

Захід має запропонувати Росії аналог плану Маршалла. Це в інтересах, зокрема й Заходу

Фізично Володимир Путін людина невелика - швидше, маленька. Це ж стосується й інтелекту. Про моральні якості політика краще не згадувати - тут повна аномалія, тотальне нерозрізнення добра і зла, що в психіатрії називають моральним ідіотизмом.

Так повелося, що найдрібніші частинки, які опинилися не в тому місці, призводять до грандіозних наслідків. Наприклад, зовсім мікроскопічні дози полонія, що потрапили в організм, спричиняють тяжку смерть. Володимир Путін, який багато в чому випадково виявився на чолі Росії, став отрутою для країни і за 15 років зумів, по-перше, загнати її у стан якнайглибшої патології, з якої абсолютно не факт, що вона зможе вийти після Путіна. І по-друге, перетворив режим і себе на проблему номер один для світу. - Розмірковує опозиційний російський журналіст Ігор Яковенко в американському виданні "7 днів"

Світ не відреагував на перший симптом смертельного отруєння путінізмом, коли 2008-го Росія напала на Грузію

Полоній, за оцінкою медиків, у мільйон разів небезпечніший за ціаністий калій. Та, на відміну від останнього, смерть від полонія настає не одразу. Безповоротні зміни в організмі наростають поступово. І спочатку оточення не підозрює, що хворий приречений. Отруєння Росії путінізмом відбувалося непомітно як усередині країни, так і для зарубіжних спостерігачів. Спочатку зруйнували нервову систему - знищили незалежні ЗМІ. Потім вивели з ладу імунні механізми демократії: вибори, розподіл влади, судову гілку. Згодом настав загальний параліч соціального організму, що продовжує функціонувати завдяки постійним нафтодоларовим вливанням.

Світ не відреагував на перший симптом смертельного отруєння путінізмом, коли 2008-го Росія напала на Грузію і відторгла частину її території. За 6 років путінський режим скоїв уже серйозніший міжнародний злочин: перший у післявоєнній історії акт анексії чужої території. Після чого почав агресивну війну проти України.

На рахунку путінського режиму чимало політичних убивств: від Політковської до Нємцова. Але давши наказ Луговому й Ковтуну отруїти колишнього колегу Литвиненка за допомогою радіоактивного полонія, Путін учинив злочин, після якого світ навколо нього почав змінюватися. Швидше за все, він це розуміє. За декілька годин після публікації доповіді лондонського Високого суду прес-служба Кремля повідомила, що Путін не полетить на саміт глав держав із безпеки, запланований на середину лютого в Мюнхені.

Імовірність того, що Путіна могли заарештувати в Мюнхені й екстрадувати до лондонської в'язниці, дорівнює нулю, і Путін знає про імунітет глави держави, що має. Але оскільки він на право не зважає - упевнений, що й інші чинять так само. Крім того, він не може не розуміти, що після того, як лондонський суд оголосив його ядерним терористом, та міра м'якої, "оксамитової" ізоляції навколо його персони, що була до 21 січня 2016-го, мабуть, зміниться на значно жорсткішу.

Саме про це пишуть найбільш авторитетні світові видання. The Times у редакційній статті "Злочин і покарання" вимагає ухвалити британський "закон Магнітського". The Wall Street Journal у статті "Лондонська група кілерів Кремля" радить не пускати Путіна у Великобританію. Liberation пише, що відповідальність за вбивство вперше вказує на "царя у восковій масці". Перелік публікацій, автори яких вважають, що відповідати має особисто Путін, досить довгий. Навряд чи світові лідери зможуть абсолютно ігнорувати настільки чітко артикульовану громадську думку.

Сподіватимемося, Україні вдасться організувати позови до Росії щодо вкраденого Криму і зґвалтованого Донбасу

На Путіна чекають нові неприємності. Міжнародний карний суд щодо справи малайзійського боїнгу незабаром оголосить вирок, що може виявитися таким же недвозначним, як і вердикт лондонського Високого суду. Це кров ще 298 осіб, що зрештою буде на руках Путіна. А далі, сподіватимемося, Україні вдасться організувати позови до Росії щодо вкраденого Криму і зґвалтованого Донбасу.

Правда, враховуючи, що з усіх лідерів Заходу тільки двоє мають яйця - канцлер ФРН Анґела Меркель і президент Литви Даля Грібаускайте - сподіватися, що процес ізоляції найнебезпечнішого міжнародного злочинця і ядерного терориста Володимира Путіна мине швидко й рішуче, не варто. Та він неминучий і невідворотний, хоча й відбуватиметься повільно.

Оприлюднивши доповідь, Суддя Оуен створив непогані передумови для вирішення проблеми путінізму, або, принаймні, для ізоляції путінського режиму у світі. У редакційній статті в The Washington Post це сформульовано так: "На робочому рівні співпраця має тривати, але від звичайної для світової політики взаємодії режим Путіна, зважаючи на злочинність, слід відлучити. Він поводиться як відщепенець - як до ізгоя до нього і слід ставитися".

Помилкою було б вважати, що сповзання путінського режиму в ізоляцію станеться без тиску світової громадськості. Важливо, щоб кожному політикові у світі, який після 21 січня ризикне мати контакт із Путіним, поставили питання, чи не тягнеться тепер за ним полонієвий слід після рукостискання з Путіним, і як при взаємодії з ядерним терористом можна вберегти виборців від погроз, подібних до тієї, на яку піддалися жителі Лондона 2007 року під час вбивства Литвиненка способом, небезпечним для тисяч городян.

Панове, у вас є надійний засіб від полонія? Якщо є, тоді сміливо взаємодійте з містером Путіним

Такі питання необхідно ставити й тим американським політикам, які подібно до Трампа стверджують, що неодмінно порозуміються з Путіним, і тим європейським політикам, що вважають необхідним негайно зняти санкції з путінського режиму, і тим ізраїльським політикам, які ратують за переорієнтацію Ізраїлю на союз із путінською Росією. Панове, у вас є надійний засіб від полонія? Якщо є, тоді сміливо взаємодійте з містером Путіним. Тільки не забудьте прихопити засіб від снарядів "Буку", якими збили малайзійський боїнг, і від пістолетних куль калібру 9 мм, якими вбили ворога Путіна Бориса Нємцова. Адже невід'ємною частиною путінського режиму, з яким ви збираєтеся взаємодіяти, є й бандити Рамзана Кадирова, що загрожує розправою російським опозиціонерам, і відморозки з "ДНР" і "ЛНР", які все ще чинять свавілля на сході України.

Ці питання потрібно ставити численним симпатикам Путіна в американських і європейських університетах. Оскільки путінізм, як і полоній, отруїв не лише Росію, а залишив сліди в усіх країнах світу.

Повна міжнародна ізоляція Путіна - це перший крок до позбавлення планети від загрози путінізму. Другий і набагато важчий - депутінізація Росії. Звісно, це завдання неможливо вирішити за допомогою тільки зовнішньої дії. Але зовнішні імпульси, сигнали повної ізоляції Путіна та його оточення у світі зруйнують головний путінський міф про те, що за часів його правління Росію знову стали поважати у світі, що за Путіна Росія повернулася до клубу провідних світових держав. Обама, який потискує руку Путіну, робить для підтримки його режиму в Росії не менше за Рамзана Кадирова і Дмитра Кисельова.

Російський телевізор можна перемогти, якщо на допомогу Інтернету прийде російський холодильник

У вересні 2016-го в Росії відбудуться парламентські вибори. До цього часу росіяни відчують перші наслідки того згубного курсу, яким 16 років вів країну Путін. Путінізм вийшов із телевізора, і телевізор залишається головною опорою його відтворення в суспільстві. Досі нерівний бій із російським телевізором вів Інтернет, у якому полонієві сліди путінізму бачило неозброєне око. Російський телевізор можна перемогти, якщо на допомогу Інтернету прийде російський холодильник. Швидше за все, до вересня 2016-го холодильник вже не буде тією другою опорою Путіна, якою був попередні 16 років.

У цьому випадку жодний Чуров не зможе на парламентських виборах добитися відтворення нинішньої моделі Держдуми і структури путінської еліти. Це означає неминучий розкол еліт, без якого демонтаж путінського режиму неможливий.

Сьогодні багато аналітиків лякають, що режим, який прийде на зміну путінському, буде ще гірше. Можливо, й так. Але щоб це не сталося, потрібна взаємодія здорових сил усередині Росії і розумних сил у світі, передусім, на Заході. Захід, і, насамперед, США, повинні запропонувати Росії аналог плану Маршалла. Це в інтересах, зокрема й Заходу. Набагато дешевше витратитися на те, щоб Росія стала нормальною країною, ніж мати на одній восьмій суші незрозуміло що з величезним ядерним арсеналом.

Передруковується з дозволу редакції "7 днів"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Іраклій Джанашия Експерт з питань національної безпеки та оборони України в UIF
Наталія Лелюх Лікар акушер-гінеколог
Остап Яриш Журналіст української служби "Голосу Америки"
Наталя Д'ячкова Директор юридичної компанії "Скарга"
Олександр Лієв Голова Асоціації індустрії гостинності України
Погода