Ми стільки намагалися викликати "співчуття", що ми його добилися. А допомоги - немає. Бо світова спільнота - не богадільня.

В України немає союзників. Є країна, яка хоче знищити Україну. Є країни, які бояться, що після України наступні в черзі на знищення - вони. Є країни, які побоюються, що знищення України погано може відбитися на їхньому торгівельному балансі. Є країни, які хочуть використати Україну для реалізації своїх геополітичних завдань. Є країни, які хочуть на всьому цьому заробити.

Все це не так вже й страшно. Це нормально. Просто завдання України полягає в тому, щоб відкинути ілюзії і спробувати об'єднати всі країни, крім першої.

Зробити це складно, але можливо. Потрібно обгрунтувати для перших, що небезпека знищення - реальна, тому вони повинні кинути всі ресурси на Україну. Для других - що фінансові ризики для них величезні. Для третіх, що остання подібна гра завершилася розділом Польщі та світовою війною. Для четвертих ...

Для них, і для других, третіх потрібно довести, що Україна - вигідна інвестиція.

Так, в це все впирається. Ми стільки намагалися викликати "співчуття", що ми його добилися. А допомоги - немає. Бо світова спільнота - не богадільня. Ми можемо бути праві мільйон разів, але допомагати нам не будуть, бо всі подібні допомоги - це інвестиції. А інвестувати у нас поки що нікуди. Точніше, є куди, але не з цим режимом, ні з цим суспільним ладом - правлінням вузької касти феодальної пост-номенклатури, яка тримається на корупції, яка перетворилася у данину.

Союзників у нас немає, але ми повинні боротися за інвесторів, щоб вони потім захищали свої інвестиції, об'єднувати всіх ворогів Імперії, направляючи їх потенціал у потрібному напрямку.

Але для цього спочатку потрібно відкинути старі ілюзії.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал