Як Росія змінює звання "агресора" на амплуа "жертви"

Все, що для цього потрібно - це "втопити" український конфлікт у "сирійському". Підвищити ставки. Продати лояльність. Продемонструвати єдність у ключовому. Вивести за дужки Донбас, залишивши всередині дужок ІГІЛ.

Пасажирський лайнер авіакомпанії "MetroJet" розбився над Синайським півостровом ще 31 жовтня - жертвами катастрофи стали 224 людини. Але наступні два тижні Москва вперто зберігала мовчання про причини катастрофи. Навіть тоді, коли західні ЗМІ приводили докази того, що літак став жертвою терористів - Кремль відмовчувався. Більше того - ще 10 листопада глава адміністрації президента Росії Сергій Іванов говорив, що результатів розслідування цього року чекати не варто, - пише оглядач Павло Казарін для Крим.Реалії.

Але через три дні - 13 листопада - в Парижі трапилася кривава трагедія. Потім - зустріч Володимира Путіна з Бараком Обамою на G20. І вже 16-го листопада ФСБ Росії безальтернативно заявила про те, що літак став жертвою теракту.

Як каже одна російська медіаперсон: "Совпадєніє? Не думаю".

Називати причину загибелі літака не хотілося. Адже тоді війна перестала б бути телевізійною - під пиво і вечерю

Та й ніхто не думає, що це збіг. Причина того, що відбувається у тому, що з першого дня російських бомбардувань в Сирії ця війна пропонувалася громадянам Росії як універсальний засіб для підняття самооцінки. Ідеальна медіакартинка: літаки бомблять ворога, якому нічого протиставити російській військовій машині. Стежити за звітами міністерства оборони, сидячи на дивані у теплій квартирі, добре і затишно: "утюжать" далеко, ризиків немає, ворог абсолютний і абстрактний. Ракети летять, бомби падають, літаки злітають і сідають. Документальний бойовик у прямому ефірі.

А потім раптово виявляється, що Кремль відправив на війну не обмежений контингент військ, а всю країну. Включаючи тих самих пересічних громадян, які, може, навіть і не стежать за бравурними звітами міноборони. Які всього лише піднімаються трапом літака, щоб повернутися з країни вічного літа до російського осіннього бездоріжжя.

Вони не погоджувалися на те, щоб брати участь у цій війні. Не погоджувалися, щоб загинути на ній. Втім, їх ніхто і не питав.

Перед Москвою відкрилося вікно можливостей, в першу чергу - для власного ребрендингу

Називати причину загибелі літака не хотілося. Адже тоді війна перестала б бути телевізійною - під пиво і вечерю. Вона перетворилася б на бруд, кров, сльози і людське горе. І торкнулася б будь-кого - незалежно від географії та роду діяльності. І 145 мільйонів людей перестали б бути глядачами, а стали б учасниками.

Тому Кремль мовчав. І мовчав би ще довго, якби не трагедія в Парижі.

Тому що в цей момент перед Москвою відкрилося вікно можливостей, в першу чергу - для власного ребрендингу. Судячи з усього, в Кремлі вирішили, що є шанс позбутися амплуа "агресора" - того самого, яке країна набула після Криму і Донбасу. І публічне визнання, що літак став жертвою теракту - це заявка на амплуа "жертви". Поряд з Європою.

Швидше за все, у Москві сподіваються на повторення сценарію 75-річної давності. У якому військова агресія Радянського Союзу проти Фінляндії пішла на другий план після початку великої війни. По закінченні якої територіальні втрати Фінляндії були визнані в рамках нових договорів. Судячи з усього, в Москві щиро сподіваються, що в реінкарнації цього сценарію роль Фінляндії буде уготована Україні.

І все, що для цього потрібно - це "втопити" український конфлікт у "сирійському". Підвищити ставки. Продати лояльність. Продемонструвати єдність у ключовому. Вивести за дужки Донбас, залишивши всередині дужок ІГІЛ.

Є тільки три деталі.

По-перше, зараз на дворі не Друга світова.

По-друге, час все так само грає проти Росії та її економіки.

По-третє, війна з Україною не призводить до загибелі російських пересічних громадян.

А війна з ІГІЛ, як нам нещодавно повідомила Федеральна служба безпеки РФ, - дуже навіть.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода