Про Крим без істерик: у Києва немає важелів впливу

Навіть якщо пофантазувати, що у Києва є якісь інструменти примусу Кремля до миру, то сам переговорний процес міг бути тільки непублічним. Щоб дати Москві можливість представити свою нову політику на півострові як результат внутрішнього рішення, а не зовнішнього примусу. Тобто, навіть якби Київ міг тиснути на Москву, він міг би робити це лише кулуарно. Без розголосу і публічних заяв. І українські користувачі соцмереж все одно б залишилися незадоволені.

А ви помітили, що в Україні обговорення дій російських силовиків у Криму зазвичай закінчується риторичним рефреном "Куди дивиться Київ?". Часом здається, що у свідомості людей російські прапори досі майорять над півостровом тільки і виключно через недогляд Банковій, - пише оглядач Павло Казарін для Крим.Реалії.

Хлопці, давайте відкладемо патетику і подивимося на факти. Вони досить прості.

Є у Києва сьогодні важелі тиску на Кремль? Ні, їх немає. Єдине, що є в арсеналі української влади, - це публічні заяви і ноти протесту. Можна вважати це дієвим інструментом впливу на Москву? Навряд чи.

Більше того, точно такі ж офіційні заяви міжнародних урядових і неурядових організацій не мають для Кремля жодної ваги. Анексія Криму стала для Росії історією про розрив із системою міжнародного права. Україна може ініціювати десятки документів, які засуджують дії Москви у Криму, але це жодним чином не позначиться на діях російських силовиків на півострові.

Навіть якби Київ міг тиснути на Москву, він міг би робити це лише кулуарно

Скажу більше - Москва ніколи не йде на поступки в ситуації прямого тиску. Адже, починаючи з лютого 2014 Росія бореться саме за право вважатися сувереном і чинити так, як їй заманеться, без зважання на будь-чиї вимоги. Саме за це суверенне право не вибачатися і не визнавати помилок їхали воювати на Донбас люди з далеких "бурятій". І в російській матриці ухвалення рішень поступка може існувати лише тоді, коли це внутрішнє бажання першої особи, а будь-який натяк на те, що рішення приймається під тиском, цю можливість примножує на нуль.

Але таких важелів у Києва все одно немає.

А оскільки так, то для кого звучать всі ці "Куди дивиться Київ?" До кого звернений сарказм з приводу порушення на материку кримінальних справ за фактом кримських обшуків і затримань?

Зрештою, адже ніхто не пише подібного, коли ми чуємо про порушення прав українських громадян на окупованому Донбасі. І це при тому, що там діється куди більший "бєспрєдєл", ніж у Криму. І якщо є розуміння, що юрисдикція Києва на сході не поширюється далі лінії фронтового розмежування, то чому вона повинна поширюватися південніше кордонів Херсонської області?

Київ досі не виробив політику щодо Криму

Що може Київ? Взяти в заручники російських громадян і не випускати доти, поки Москва не піде на поступки? Збивати цивільні авіалайнери, що летять транзитом над територією України? Ні, правда, поясніть мені - що?

Все вищесказане аж ніяк не скасовує того факту, що Київ досі не виробив політику щодо Криму. Що "кримські" держоргани існують здебільшого лише на папері і навіть у медіасфері не народжуються інформаційних приводів. Але навіть якщо б вони працювали ефективно, то могли б вирішувати лише два завдання: документувати порушення в Криму і допомагати тим, хто вирішив переїхати на материк. Впливати на кримську повсякденну реальність все одно було б не в їхніх силах.

А тому давайте без ілюзій. І без істерик.

Про Крим без істерик: у Києва немає важелів впливу

Коментарі