Про профнепридатність депутатів

Яка різниця між "Самопоміччю" та "регіоналами"? Між Ляшком і Симоненком? Між Тимошенко і Герман? Естетична - може бути. Етична - навряд чи.

Український парламент - це збіговисько людей, які хочуть, щоб про них думали добре. Для цього вони готові на будь-яку підлість, - пише оглядач Павло Казарін для Крим.Реалії.

Влітку 2012 року "регіонал" Вадим Колесніченко вніс до парламенту законопроект, який пропонував штрафувати за "пропаганду гомосексуалізму". Він тоді оцінив у $ 200 будь-які "мітинги", публікації в ЗМІ і роз'яснення суті гомосексуальних стосунків в рамках статевого виховання. За повторне порушення пропонував саджати на термін до п'яти років. А за публічну "демонстрацію гомосексуального способу життя і нетрадиційної орієнтації в поведінці" мав намір штрафувати одразу на $ 1000.


Всі їхні апеляції до виборця сміховинні. Якість політика визначається не його вмінням догоджати, а умінням брати на себе відповідальність

Проблема Вадима Колесніченка була лише в тому, що навіть Україна Віктора Януковича не була Росією Володимира Путіна, а тому закон не було прийнято. Київ занадто залежав від Брюсселя, щоб дозволяти собі настільки глибоко занурюватися в лайно. Втім, це не заважало українському парламенту демонструвати гомофобію в тих випадках, коли можна було розчинити персональну відповідальність у колективній.

Так, наприклад, все літо 2013-го під куполом Ради йшла битва за правку до закону, який повинен був заборонити дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. По суті, мова йшла про попередника того документа, який зараз став каменем спотикання для народних обранців. Два з половиною роки тому попередній склад парламенту цю ініціативу вдало провалив. І зробили це не тільки депутати від "Партії регіонів": їх соратниками із законотворчого мракобісся стал, зокрема, опозиційні фракції. Осторонь не залишилася навіть омбудсмен Валерія Лутковська, яка пропонувала ЄС виключити антидискримінаційний закон з умов для євроінтеграції.

Більше того: коли Янукович під тиском Москви відмовився підписувати Асоціацію з ЄС, саме цей закон послужив для Миколи Азарова способом пояснити, чому Київ в останній момент втік від Європи до Росії. А "Український вибір" Медведчука публікував статті, в яких агітував проти ухвалення закону.

Минуло півтора року.

За цей час Росія анексувала Крим і влаштувала війну на Донбасі. За цей час Україна звикли не здригатися, читаючи зведення загиблих і дізналася, скільки коштують бронежилети і каски. Але українські депутати залишилися вірні собі - готові придумувати будь-які пояснення, щоб не голосувати за заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.

І не має значення, що в списках ми бачимо нові прізвища. Яка різниця між "Самопоміччю" та "регіоналами"? Між Ляшком і Симоненком? Між Тимошенко і Герман? Естетична - може бути. Етична - навряд чи.

Український парламент - це збіговисько людей, які хочуть, щоб про них думали добре. Для цього вони готові на будь-яку підлість

Всі їхні апеляції до виборця сміховинні. Так, можливо, середньостатистичний український виборець консервативний. Так, нехай він досі залишається в полоні стереотипів. Але якість політика визначається не його вмінням догоджати, а вмінням брати на себе відповідальність. А антидискримінаційний закон - це історія про відповідальність.

Характерно, що для того, щоб зібрати необхідні голоси за поправку в закон, який в підсумку може забезпечити країні безвізовий режим з ЄС, спікеру Гройсману доводиться вимовляти цілий гомофобний спіч. В рамках якого він встиг пообіцяти, що ніколи не допустить одностатевих шлюбів у країні. Такий собі маркер для всіх - ми, мовляв, нормальні мужики, не подумайте поганого, просто треба політес перед західними колегами дотриматися.

Але є ще один момент. Поправка, котра забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації, - це всього лише спосіб Євросоюзу захиститися від масових прохань про надання притулку. Якщо у законодавстві України не прописана заборона дискримінації, то ЄС буде зобов'язаний розглядати (і, можливо, задовольняти) прохання тих громадян України, які будуть запевняти, що стали жертвою дискримінації. От і все.

Можливо, якісь депутати вважають, що доведеться довго пояснювати цей крок своїм виборцям - і тоді вони профнепридатні

Саме з цим пов'язана наполегливість Брюсселя. Зі спробою не створювати міграційних шпаринок. Зі спробою зробити безвізовий режим - безвізовим режимом, а не "чорним входом" до країн Євросоюзу. І те, що навколо цієї юридичної деталі довелося ламати стільки списів, говорить саме за себе.

Можливо, деякі депутати щиро не розуміють логіки законопроекту - і тоді вони профнепридатні.

Можливо, деякі депутати вважають, що доведеться довго пояснювати цей крок своїм виборцям - і тоді вони профнепридатні.

Можливо, деякі депутати просто бояться теми ЛГБТ - і тоді вони гомофоби і теж профнепридатні для роботи в країні, яка намагається дрейфувати в ЄС.

Просто тому що нам їхати, а їм - шашечки.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Сосницький Доброволець, підприємець
Володимир Василенко Правознавець-міжнародник
Всеволод Кевлич Футбольний і тенісний експерт
Марія Моісеєва Медіа-продюсер української служби "Голосу Америки"
Олена Косенко Психолог
Погода