Mикола Михник
ГАРМАТИ НЕ МУСЯТЬ СТРІЛЯТИ ! Чернігів. Пенсіонер, дитя війни. Інженер - гідротехнік. Мудрим не став, бо в селі проживав тільки до закінчення десятирічки, звідки перейняв трохи розсудливості... Отож і ділюсь.
15.04.2015
1

Леонід Черновецький - аферист-благодійник.

В щотижневику "Бульвар Гордона" (№11,12,13, березень 2015) прочитав інтерв'ю бувшого мера Києва Леоніда Черновецького Дмитру Гордону. Черновецький розповів, що він правдолюбець, везучий, "приличный парень, с которым можно разговаривать", мешкає нині в Грузії біля моря, в особняку, збудованому за кресленнями італійського архітектора. Щедрий, займається благодійністю, влаштовує святкові концерти для мешканців Кобулеті на день народження сина чи під Новий рік, медсестри доглядають за 600 немічними жителями грузинської столиці, для яких влаштовує концерти відомих артистів в самому шикарному ресторані Тбілісі. Його помічники допомагають сім'ям, в яких більше семи дітей – кожну одягають, обувають та щомісяця дають по 100 доларів на дитину.

Перша дружина Леоніда Аліна Айвазовська заявила: "Він дуже грамотний, розумний, талановитий, прогресивний і неординарний". Можно погодитися, бо таким же був і Остап Бендер. Та як ніякої користі суспільству не приніс любимий персонаж Ільфа і Петрова, так і від "Льоні-Космоса" нічого позитивного кияни не отримали. Та як аферист - спритніший за Бендера. Той відбирав награбоване у радянських "корейок", та так і не зміг пройтися в білих туфлях по Ріо, а спритник Черновецький мліє від неробства в плавбасейнах на чорноморському узбережжі чи накачує біцепси в спортзалах, бо тільки тим займався, що обманював громадян та грабував державу.

Не виключаю, що він отримав стартовий капітал класичним методом – відібрав клад у радянських "корейок", коли працював (1977-1981) старшим слідчим покуратури Київської області, чи отримав придане від тестя – типового номенклатурного грузинського чиновника, для яких гроші – понад усе. Пам'ятаю, як за радянщини слідчі органи провели обшук у "поважного" секретаря Президії Верховної ради СРСР Георгадзе. В числених тайниках, шпакіницях виявили золота і коштовностей на cотні мільйони доларів. А він же не керував Президією, тільки фіксував своїм підписом державні папірці та збирав ясир з "поважних" відвідувачів.

Це були ті часи, коли головний кадебіст Андропов перетягував на себе владу від немічного, впадаючого в маразм Генсека Брежнєва. Спритні слідчі КДБ і прокуратури охотилися на тіньовиків, що розбагатіли за часів "застою". Подібне відбувалося при Дзержинському і Ягоді, коли чекісти заарештовували царських чиновників, учених, непманів, куркулів,..., з метою пограбування і привласнення престижного житла. Різниця в тому, що Сталін відчував бандитське нутро правоохоронних яструбів, тому й не давав їм верховодити більше 5-и років – відправляв в численні застінки ГУЛАГу, чи робив "сєкір-башка". Після особистої поразки Сталіна у Другій Світовій війні (не став вождем усіх народів Азії і Європи), Вісаріонович на кілька років впав в депресію та притупив пильність - не став масово виявляти "іноземних шпугунів" серед свого оточення. А коли спохватився – було пізно. Тому в березні 1953 року й сталось з ним те, що сталось...

Після слідчої роботи Черновецький до 1989 року працює на викладацькій в ХАІ та КДУ (доцент кафедри криміналістики). Мабуть відчував, що з остаточним переходом повноти влади до Андропова, репресиїї серед нечистих на руку слідчих неминучі. Та у 1985 році Генсеком став Горбачов, який по своїй недалекоглядності різко підняв ціни на спиртне та затіяв безглузду "перебудову", якою корисливі спритники скористалися по повній. Скористався цим і Черновецький, очоливши у 1989 році концерн "Правекс", яким керував до 1996 року. Якраз в ці роки всі коцерни й товариства з обмеженою і необмеженою БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, утворені при виробничих підприємствах, розкрадали державний б'юджет в небачених обсягах.

У 1997 - 2001 роках Черновецький стає позаштатним радником та членом вищої економічної Ради Президента Кучми. На пропозицію Лазаренка "пощипати" Україну не погодився, бо в того "не було реальної влади – ні МВД, ні податкової. Все це було під Президентом". Тож спритний Льоня переметнувся радити своєму тезці та його камарильї, як безкарно "пощипати" державу. Переконаний, що і йому перепало під зав'язку. Тому в 2001 мав за що стати президентом ассоціації "Київський банківський союз", та й Кучма, якому Янукович і Ахметов допомогли переобратися на другий термін, вже поднаторів на обрудках настільки, що в порадах економічного спритника не було потреби.

Маючі "дурні" гроші, Черновецький почав займатися благодійництвом. У 1997 році відкрив благодійний фонд "Соціальне партнерство", благодійну їдальню "Стефанія", при якій у 2000 році відкрили медичний центр допомоги соціально незахищеним людям. Утримання в його притулку для престарілих коштувало 5000 гривень в місяць на одного, а у звичайних притулках - у два рази дешевше. З 1998 року почав бавитися в керівництві безидейних і нікчемних партій – "За красиву Україну" та "Трудова солідарність України". В 1996 році проліз в депутати ВР, де до 2006 року брав участь у прийнятті непотрібних суспільству (лобійських) законів, аж поки за гречку, консерви, цукор та маніпуляції з довірчивими бабусями не вскочив у крісло мера Києва і голови Киівради. В лютому 2008 року відмив награбоване, продавши "Правекс банк" за 750 млн. дол. і став 22-м у списку найбагатших громадян України.

"В моєму банку 12 тисяч людей працювали, близько 500 головних спеціалістів відбирав особисто, на рекламу витрачав 100 тис. дол., багатьох зробив мільйонерами" – похвалився Черновецький, не говорячи, що спритники, які методично "щипали" державу, в зговорі із "зробленими" Черновецьким мільйонерами, оформляли кредити й відмивали награбоване, тобто, збагачувалися за рахунок відносного зубожіння простих людей, які при мізерних зарплатах їх годували, одягали, охороняли. Згадав, що син Черновецького Степан, який опікав "Правекс банк", бахвалився у 2007 році в ЗМІ тим, що йому 100 тисяч доларів місячної зарплати ледь вистачає на щоденно зростаючі потреби.

Про обрудні результати мерства Черновецького можно писати й писати... Та я зупинюсь на характерному шахрайському факті, який міг би вивести його в мільярдери.. У листопаді 2008 року Л. Черновецький висловив ініціативу щодо передачі прав власності самотніх людей похилого віку — киян — у руки Київської міської адміністрації. Кожен з киян похилого віку (таких близько 53 тисячі) володіє квартирою, середня ринкова вартість кожної квартири близько 120000 доларів. До міськради було подано проект створення комунального підприємства "Кращий дім", до проекту рішення додавався типовий договір про довічне утримання. Виходячи з цього документа, житлоплоща відчужувача (самотнього пенсіонера — власника квартири), переходить у власність набувача (КП "Кращий дім") у момент підписання договору. В обмін на квартиру, самотній пенсіонер отримує місце в притулку для престарілих. Куратором проекту і фінансів КП "Кращий дім" повинна була стати дочка міського голови Христина Черновецька. Це підприємство, згідно зі статутом, мало право відкривати представництва за межами України, що створювало можливість вивезення фінансових коштів з країни. Такій афері позаздрив би і Бендер, і Мавроді, і Фірташ, і Пінчук.

Ще в 1994 році Черновецький отримав громадянство Ізраілю, та шахраю цього замало – знехтував законами України – проліз в депутати ВР, ще й балотувався в президенти, хоча знав, що "влада, яка зверху, настільки бандитська, що людям навіть кандидатів вибирати не давали, як результат, голосували за тих, кого криміналітет виставляв", тобто - і його. Розповів, що "тримав нейтралітет і з Януковичем, і з Тимошенко, дивився зі сторони, як вони чубляться, а все, що трапилося потім..., це зрозумів, що треба подавати у відставку... З Тимошенко ми домовилиcь, що ніколи поганого про мене не скаже, - ми про це навіть папір підписали" (аферисти словам не вірять!).

Зупинюсь ше на одному зізнанні, яке підтверджує холуйсво та підлість Черновецького: "Зразу ж повісив у кабінеті портрет двічі судимого зека, за що не було соромно, бо наявність судимості для мене не проблема, поскільки в житті довелося вести кримінальні справи, по яким багатьох людей осудили на 15 років, хоч вони цього не заслуговували"...

Чи висів у його мерському кабінеті портрет Президента Ющенка, не сказав, зате лягнув Віктора Андрійовича, виходячи із своєї шахрайської суті. "Я знав, якщо на столі бардак, теж саме звичайно і в другому місці" - сказав Черновецький, який потрапив у кабінет Ющенка за часів його головування в НБУ. Недалекий Черновецький назвав бардаком кипу ділових справок та листів, що знаходилися на великому письмовому столі в кабінеті голови НБУ.. Я знаю з досвіду, що перша ознака керівника-шахрая – відсутність на робочому столі письмових документів, листів. Значить, він не заглиблюється в суть справ, доручає все спритним помічникам, які повинні ділитися частиною наколядованого.

Подібне творилось і за радянських часів. Не тільки мені випала нагода їздити до Києва в міністерство по різним питанням. Приймали замісники міністра. До одного старалися не попадати, якщо потрібно було звітували за невиконання плану та перевитрату фонду зарплати, бо в нього письмовий стіл був завалений діловими справами - намагався розібратися в причинах, підказати, допомогти, а то й відреагувати доганою на некомпетентнісь керівника низового підрозділу. Тож завжди посвідчення про відрядження до Києва брали на два-три дні, щоб не попасти до прискіпливого зама. До інших замів теж не попадали – достатньо залишити зранку письмове пояснення секретарю, доповнивши коробкою цукерок та пляшкою кон'яку чи шампанського, а під кінець робочого дня секретар віддає узгоджене замміністром пояснення. В цих замів на столах ніяких паперів не було...

Проте при відвідинах периферії вони завзято повчали низових керівників у лісосмузі чи в престижних харчевнях, в залежності від погоди. Та й проводжали їх до межі області зворушливо, з анекдотами, накривали "на коня" на капоті, заповнивши до цього багажник міністерської "Волги" дарами природи. Переконаний, що в мера Черновецького письмовий стіл завжди був чистий. А навіщо, коли є спритні замісники?

Чим займалися його замісники – здогадуюсь. При меру Черновецькому у Києві майже нічого із інфраструктури не будувалося, в т.ч. автодороги, авторозв'язки, мости на Дарницю та Троєщину, станції метрополітену, очисні споруди, сміттєпереробні підприємства, ... Та й реконструкція Олімпійського стадіону визивала неабияке занепокоєння. Проте процвітав обман людей банками та "елітними центрами", будови яких не закінчені і понині. Будувалися, переважно, приватні хороми та котеджні містечка. Характерно те, що майже в найпрестижніших котеджних містечках найближче оточення мера Києва будувало на родичів чи підставних осіб котеджі, причому будівельні роботи виконували київські фірми, які основні витрати відносили на бюджетні будови Києва. По розповідям бувалих будівельників, екс-мер Омельченко теж грішив з котеджами, та розкрадати бюджет міста в таких обсягах досвідчений екс- виконроб помічникам не дозволяв.

Не тільки я переконався, консультуючи забудовників, а й досвідчені київські виконроби розповідали, що з того часу, як щомісячну матеріальну звітність відмінили, поскільки упровадили комп'ютерізацію, керівники будівельних організацій отримали змогу розкрадати в зговорі з чиновниками мерії.міський бюджет необмежено. Причому, чим вище крісло у чиновника, тим у нього можливостей більше.

Свою аферистську суть Черновецький підтвердив у відповідях на запитання Гордона про мемуари. Відповів, що "поки нема бажання їх писати, бо й розповідати нічого – самі темні п'ятна, та й ніхто і ніколи не розкаже – таке в Україні життя". Та темні п'ятна були не тільки в житті Черновецького. Маршал Радянського союзу шовініст-садист Жуков в своїх маніпулятивних і брехливих "Воспоминаниях и размышлениях" і словом не обмовився, як він із Сталіним та Шапошниковим готували і розпочали Другу Світову війну. Не розкажуть правди й українські спритники, які стали мільярдерами тільки за "темних пятен", тим паче, що серед мільярдерів - ні одного українця, а серед мільйонерів – етнічних українців не більше двох з десяти. І бідуватиме Україна, доки серед багнюки "темних п'ятен" не спливуть на поверхню світлі.

До речі. Моя мати не вміла ні писать, ні читать. Та вміла ворожити, лікувати від недуг травами, настоями, молитвою, шептанням, причитанням. В селі її поважали, та побоювалися за гостре слово. Не раз чув від неї про мешканців села: та людина добра, та - хвастлива, та – пуста, та - ледаща, та - вертихвістка, та - єхидна. Не розумів - що означає "єхидна". Мати пояснила, що єхидна - це хитра, корислива, підступна, лукава. Таким я бачу й Черновецького: нещирий погляд, цинічно-грайлива посмішка, єхидне нутро.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі