Брехня заднім числом (Бухарест, 4 квітня 2008 року)
Про що зараз свідчить виступ Путіна на саміті НАТО в Бухаресті 4 квітня 2008 року
Подаю внизу текст виступу пана Володимира Путіна на саміті НАТО (Бухарест, 4 квітня 2008 року). Якщо прочитати його уважно, то з сьогоднішньої перспективи добре видно не лише фарисейство російського президента, який заявив тоді в румунській столиці світу про те, що Росія вже давно стала "надійним і передбачуваним партнером для наших колег, для міжнародного співтовариства", а й те, що бажання російського президента "захистити" Крим не пов'язане з сьогоднішніми проблемами України. Путін, як мародер, просто використав важку ситуацію, в якій опинився його сусід. Апетити на Крим, та й не тільки на Крим, якщо прочитати його виступ уважно, з'явилися в нього вже давно.
"Шановний пане Генеральний секретар НАТО, шановані колеги!
Попередня зустріч у такому ж складі у нас відбулася лише шість років тому, і дійсно, це важливо й корисно безпосередньо вести діалог у тих питаннях, що просуваються успішно, й ще важливіше в тих, що вимагають додаткової дискусії для того, щоб прояснити наші позиції. Ми прибули на саміт з упевненістю, що механізм взаємодії Росії й НАТО може бути і корисним, і продуктивним.
Ми стали ще надійнішим і передбачуванішим партнером для наших колег, для міжнародного співтовариства.
Ми активно шукаємо нові інструменти міжнародної співпраці, щоб і надалі розвиватися в гармонії із зовнішнім світом, ми прагнемо використовувати різноманітний досвід нашої спільної цивілізації. Твердо стоїмо на позиціях захисту міжнародного права, наполегливо добиваємося вироблення нових договорів у сфері безпеки й роззброєння.
Ми вважаємо, що збільшена стабілізуюча роль Росії у врегулюванні регіональних конфліктів відповідає нашим спільним інтересам.
Сьогодні ми бачимо себе активною і невід'ємною частиною формування нового світоустрою. Безумовно, ми відстоювали й відстоюватимемо свої пріоритети й підходи, але ми завжди відкриті для взаємодії на основі рівноправ'я й урахування інтересів один одного. І переконані, що безпека може бути лише загальною й неподільною. Інші рішення не дадуть результату. Думаю, що всі присутні цю логіку добре розуміють і підтримують.
Вважаю нашу зустріч виключно важливою можливістю зняти розбіжності, що виникають, додати новий позитивний імпульс відносинам між Росією й НАТО. Одразу скажу, роботу Ради й у цілому наше партнерство з НАТО ми розглядаємо як важливий елемент забезпечення стабільності й безпеки в системі міжнародних відносин.
Не забуватимемо, що свого часу для зламу ідеологічного блокового протистояння знадобилися колосальні зусилля. І тоді здавалося, що нова архітектура безпеки вже на підході.
Що до політики розширення альянсу, ми уважно стежили за вашою дискусією вчора. У цілому, звісно, задоволені тими рішеннями, які відбулися. Але якщо вже я заговорив про Грузію і Україну, то зрозуміло, що йдеться не лише про гарантування безпеки.
Для того щоб вирішити... проблеми, треба не до НАТО вступати, треба набратися терпіння, налагодити діалог з цими малими етнічними групами. І ми прагнемо допомогти, до речі, Грузії відновити свою територіальну цілісність. І навіть незважаючи на рішення щодо Косова, ми не визнаємо незалежності цих квазідержавних утворень, хоча нас закликають давно до цього, вже десятиліття. Поводимося дуже відповідально, дуже зважено і вас закликаємо поводитися так само акуратно.
Але на Україні — одна третина взагалі етнічні росіяни. Із сорока п'яти мільйонів осіб за офіційним переписом лише сімнадцять мільйонів росіян. Є регіони, де лише російське населення проживає, скажімо, в Криму. Дев'яносто відсотків — це росіяни. Україна — взагалі складна держава. В тому вигляді, в якому вона сьогодні існує, Україна була створена за радянських часів; вона отримала території від Польщі — після Другої світової війни, від Чехословаччини, від Румунії — і зараз ще не всі вирішено прикордонні проблеми на Чорному морі з Румунією. Отже, від Росії величезні території отримала на сході й на півдні країни. Це складне державне утворення. І якщо ще внести туди натовську проблематику, інші проблеми, це взагалі може поставити на межу існування саму державність. Там відбуваються складні внутрішньополітичні процеси. Треба діяти дуже-дуже акуратно. У нас немає жодного права вето і бути не може, й ми на це не претендуємо. Але я хочу, щоб усі ми, коли вирішуємо подібні питання, розуміли, що й у нас теж там є свої інтереси. Ну сімнадцять мільйонів росіян на Україні живе. Хто нам може сказати, що нас там нічого не цікавить? На півдні України — лише росіяни.
Крим просто отримано Україною рішенням Політбюро ЦК КПРС. Навіть не було проведено державних процедур передання цієї території, наскільки ми спокійно, відповідально ставимося до цих проблем. Ми не прагнемо нічого розбурхувати, дуже акуратно діємо, але просимо й наших партнерів діяти також зважено.
У міжнародних справах якщо щось і вдалося, то значною мірою завдяки нашим спільним зусиллям і підтримці значної кількості колег, які тут зібралися. Незважаючи на всі складнощі, на всі проблемні питання, що в нас до цих пір є, в цілому робота була продуктивною, зі знаком "плюс" і за вашої серйозної значної зацікавленої допомоги.
Дуже вам дякую.
На все добре".
