Рампи у місті без перепон
Вступ
Урбаністикою, наукою про функціонування і розвиток ефективних і зручних для життя міст, я зацікавився у 2012 році. Подорожуючи по різноматнітним країнам і містам, я назбирав коллекцію фоторафій зі зразками ефективних рішень, що суттєво вплинули на міське середовище, зробивши його комфортним для життя, зручним для пересування і перебування.
Події у нашій країні вселяють надію на кардинальні зміни. Однак позитивні зміни у міському середовищі неможливі без спеціальних знань відповідальних за це чиновників і простих міських мешканцв. Відсутність цих знань у чиновників ми можемо спостерігати кожен день. А, якщо конкретно, то написати цей пост мене спонукала недосконала, хоча і дорога реставрація частини проспекту Перемоги у Києві, неподалік від місця, де я живу.
Тема міста, зручного для життя, вже підіймалася молодими російськими блогерами Варламовим, Бусловим й Кацем. Однак, наскільки мені відомо, в українськиому сегменті Інтернету систематизована інформація з цього приводу відсутня. Мовчить і українська Вікіпедія. Профільної літератури українською мовою теж немає. Наступною серією постів я намагатимусь заповнити цей пробіл, розповівши читачу банальні прості та зрозумілі для будь-якої західної людини речі, які, як це не прикро, для українських міст видаються екзотикою. Якщо не вказано іншого, фотографії у цьому та наступни статтях зроблені автором власноруч. Ну а почнемо ми з найпростішого:
Рампи у місті без перепон
Ми йдемо на роботу, на тролейбус, до авто чи до магазину. Ми вигулюємо собаку, біжимо на побачення, забираємо дитину зі школи, йдемо милуватися травневим салютом. Ми користуємось нашим містом кожен день, і кожен день українське місто чинить нам перепони. Мабуть, ви помічали, що на наших вулицях дуже мало інвалідів у візочках, а на вулицях європейських міст їх можна побачити скрізь. Це не тому, що у нас мало інвалідів. Це тому, що наші міста створюють для них незчисленні перепони. Найперша і найважливіша характеристика міста, зручного для життя — це середовище без перепон.
Фото 1 - Так виглядає рампа - похилий з"їзд з тротуару - у переважній більшості європейських міст
Може здатися, що вкладати додаткові кошти в інфраструктуру для інвалідів, яких в Україні не більше 6%, як мінімум нераціонально. Зауважимо, що 80% інвалідів — працездатного віку. Це приблизно 2.2 мільйони громадян. Уявіть собі місто такого розміру, майже Київ, де, замість того, щоб активно брати участь у економічному й соціальному житті, два мільйони сидять вдома на копійчану державну пенсію. Печальна картина, чи не так? Зовсім іншу картину ми побачимо в економічно розвинених країнах:
Фото 2 — Інвалід здійснює шоппінг в центрі Кьольна, західна Німеччина
Однак, це не єдина причина для створення відповідної інфраструктури. Як показують сучасні дослідження (Jan Gehl), від міського середовища без перепон профітують абсолютно всі без вийнятку мешканці будь-якого міста.
Виграють подорожуючі та туристи, що котять свої баюли на колесах:
Фото 3 — Пара юних туристів, Дрезден, східна Німеччина
Набагато зручніше пересуватися сім"ям з колясками:
Фото 4 — Молода мати з коляскою, Кьольн, західна Німеччина
Ба навіть дітям, із їх вічними примхами про машинку чи візочок, буде зручніше:
Фото 5 — Молода сім"я з дитиною на вулицях Праги, Чехія
Профітують люди похилого віку, яким, наприклад, набагато легше везти "кравчучку" (останні дуже популярні в країнах західної Європи, хоча і зроблені симпатичніше за вітчизняні):
Фото 6 — Популярна кравчучка, з якими жителі Кьольна радо ходять до супермаркетів
Рампами і похилими з"їздами залюбки користуватимуться, роллери, скейтисти та діти на самокатах:
Фото 7 — Юна школярка, Кьольн, Німеччина
Навіть не знаю, чи варто згадувати про велоисипедистів, адже велотранспорт та велодоріжки — це окрема величезна тема, якій я сподіваюся присвятити ще один подібний пост. Без похилих з"їздів велотранспорт просто неможливий:
Фото 8 — Велодоріжка уздовж однієї з магістралей Кьольна, Німечина
Навіть поштальони будуть раді таким змінам. До речі, пошта багатьох європейських міст залюбки використовує велосипеди. Нарешті, на вулиці зможуть вийти інваліди, з яких ми, власне, і починали нашу розмову. Адже місто зручне для життя не може дискримінувати. Місто — не тільки для молодих та сильних. Місто — для всіх його мешканців.
Фото 9 — Інвалід самостійно сідає в трамвай: картина, яку нечасто можна побачити на вулицях мого рідного Києва
Середовище без перепон — це дуже обширне поняття, на різних аспектах якого я зосереджуся в наступних постах. Але найперші та, мабуть, найважливіші зміни, яких ми маємо вимагати при будь-якому ремонті чи реставрації будь-якої вулиці, - це елементарні рампи — похилі з"їзди, без яких важко уявити європейське місто, і які практично відсутні навіть у багатих українських мільонниках.
Друзі, я неодноразово казав, що змінити світ можемо тільки ми з вами, і ніколи не прийде добрий дядько, який це зробить за нас. Якщо ця інформація вас зацікавила, розповсюдьте її, будь-ласка, серед ваших друзів, рідних та знайомих. Зважаючи на невелику аудиторію цього блогу, ця допомога буде безцінною. Контролюючи владу, ми маємо знати, чого саме від неї вимагати. Велика дорога починається з маленького першого кроку, а у нас із вами попереду шлях довжиною в десятки років.
