Козацтвознавство (продовження)

Реєстрове козацтво

Проект створення реєстрового козацтва був висунутий у 1524 році (початок XVI ст.), при правлінні великого князя литовського і короля польського Сигізмунда I, який вперше доручив залучити козаків на державну службу. Але помиляється той, хто вбачає у помислах Сигізмунда І повагу до козацької звитяги. Річ Посполита ненавиділа все козацьке, а Запорозька Січ для неї юридично не існувала. Але дуже вже йому імпонувало, так зване "нове військо" – регулярна піхота Османської імперії – створене султаном Мурадом І у ХІV ст.

Зробимо невеликий відступ. Яничари (тур. yeniçeri – дослівно "нове військо") спочатку набиралися з військовополонених, у тому числі з християн, обернених у мусульманство, а в подальшому – поповнювалися примусовим набором хлопчиків-слов'ян з числа підданих (сербів, болгар та інших), вихованих на релігійному фанатизмі.

Історія свідчить, що напади яничар відзначались надзвичайною жорстокістю. Після їх проходу, від поселень залишались лише груди попелу. Ні старим ні малим пощади не було. В українській мові назва "яничари" вживалася переносно на означення ренегатів, що вірно і завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів.

Саме це і мав на увазі отаман Сірко, промовляючи слова скорботи на місці страти співвітчизників, які після звільнення прийняли рішення не йти на Україну, а повернутися на чужину: "Простіть нас, браття, і спіть собі до Страшного Суду. Тільки Господь тепер скаже, чия тут була правда. Але множити нових ординців на наші християнські голови вам не доведеться. Не зростуть ваші діти між бусурманами на свою вічну – без хрещення – погибель".

Якщо хто думає, що все це справи далекого минулого, то хай перегляне новини, передані засобами масової інформації в наші дні.

29 липня 2009 р. газета "Комсомольская правда":

"У Пакистані знайшли табір, де таліби готували близько 200 хлопчиків-смертників.

Врятованим дітям від 6 до 13 років. Всі вони знаходилися в таборі талібів в долині Сват, де з ними працювали психологи, свідомо готуючи нещасних хлоп'ят до загибелі.

Зараз діти знаходяться в Марданській області, серед військових. Спочатку хлопчаків повернули батькам, але потім визнали, що поспішили – за словами чиновника північно-західної прикордонної провінції Пакистану Башира Білора, діти сприймали батьків як "невірних".

"Цим дітям так "промили мізки", що вони хочуть убити власних батьків. Їм говорили, що пакистанська армія стала ворогом Ісламу, тому що виступає за християн і євреїв", - висловився чиновник в інтерв'ю телеканалу Geo.

За словами чиновника, дітей не піддавали дії наркотиків – дитяча психіка в цьому віці і так пластична. До того ж наркоманів вичислити спецслужбам легше, і одурманена "жива бомба" не здатна визначити, де можливо принести найбільшої шкоди".

16 травня 2008 р. "Газета.ru" із посиланням на газету "The Daily Mail": "восьмирічна дівчинка-смертниця влаштувала теракт в Багдаді, в результаті якого загинув один з командувачів іракськими правоохоронними силами, ще семеро солдатів отримали поранення".

17 серпня 2009 р. "Утро.ru": "троє військовослужбовців Королівської морської піхоти Великобританії загинули в результаті атаки терориста-смертника, яким виявився підліток у віці близько 13 років".

Сигізмунд І не вбачав великої різниці між оберненням християн у мусульманство і православних у католицизм. Але це вбачала Церква: ті і ті християни! Задум не відбувся. Офіційна причина: нестача фінансових коштів.

Саме ця офіційна причина і підтверджує наші висновки щодо "нового війська" popolsku. Адже, ні для кого не секрет, що кожна із держав, і тоді і зараз, залучала в період військових дій найманців. Воюєш – отримуй, не воюєш – ні. Тут же стояло питання не тільки оплати, а й надання привілеїв, серед яких звільнення від сплати податків, незалежність від місцевої адміністрації, власна самоврядність, право на землеволодіння. Тягар для казни дійсно вагомий.

Ми ще повернемося до Речі Посполитої, а зараз проаналізуємо, якими помислами керувався Мурад І, породжуючи яничар. Не турбота ж про слов'янських дітей, в кінці-кінців, ним управляла?

Послухаємо, що говорять мусульмани про своє найбільше релігійне свято Курбан-Байрам. Може тут знайдемо відповідь на наші питання?

"Аллах сказав в Корані, що Він дарував Своєму одному з улюбленіших пророків – великому Ібрахиму, світ йому, – прямий шлях (сура 21 "Аль-Анбія", аят 51), і що Ібрахим не був з числа многобожників (сура 2 "Аль-Бакара", аят 135). Всевишній, щоб укріпити Ібрахима у вірі, послав йому випробування. Пророк, слідуючи велінню Господа, повинен був зробити заклання свого улюбленого сина Ісмаїла. І в своєму твердому намірі виконати Божественний наказ, пророк проявляє вищу покірливість аллаху. Бог Милостивий, не бажаючий загибелі дитяти, прийняв жертву Ібрахима по його праведному наміру, а замість Ісмаїла в жертву принесли тварину".

Ісламістські фанати не скривають, ким вони вважають "іновірців", тим паче християн. Кожна смерть яничара (слов'янина) сприймалася на рівні жертвоприношення і "…коли здійснюється обряд заклання курбана (жертви), серце віруючого виливає найбільшу присягу – бути покірним Єдиному Творцеві; і в тому зосередженні душі воно випробує зв'язану з глибоким стражданням радість, народжену в подоланні устремлінь тлінного життя ради вищої покірливості Всемогутньому".

Султан Мурад І не був оригінальним в своїй ідеї використовувати дітей "невірних" в якості жертви. Один з найтиповіших фактів подібного роду відноситься до часу Пунічних воєн (264-146 рр. до н.е.). Карфагеняни, які потерпіли у війні невдачу і тіснині Агафоклом, приписали свою поразку гніву богів. У колишні часи їх бог Кронос отримував в жертву вибраних дітей свого народу, але згодом вони стали купувати і відгодовувати для цієї мети чужих дітей. Тепер же вони визнали, що божество мстить їм за використання підставних жертв. Вирішено було компенсувати обман. Двісті дітей з найзнатніших сімей країни було принесено в жертву ідолу. "Бо у них була мідна статуя Кроноса з руками, нахиленими таким чином, що дитя, покладене на них, скачувалося до глибокої ями, наповненої вогнем".

Приблизно тим же займалися спартанці, періодично викидаючи "непотрібних" немовлят в провалля. Греки, правда, знаходили достатнім використовувати для цього злочинців або полонених.

Але чи актуальне це для сьогодення? Повернемося до новин.

27 травня 2002, по матеріалах CNN: "Начальники поліцій країн Європи з'їхалися до Гааги по обміну досвідом в розслідуванні ритуальних вбивств. Ритуальні вбивства, що охопили Європу в останнє десятиліття, були здійснені в Швеції, Бельгії, Франції, Німеччині і Італії. Експерти не унеможливлюють, що в ритуальних вбивствах можуть бути замішані "торговці живим товаром", які поставляють жертви (в основному дітей)".

25 січня 2005, Кореспондент.net: "На південному сході Ліберії в графстві Меріленд введено надзвичайне положення після серії ритуальних вбивств. Як оголосило уряд країни, саме там останнім часом стали вбивати все більше молодих людей для відправлення явно окультних обрядів. У цій західно африканській країні політики, які прагнуть на високі пости, часто удаються до послуг астрологів і різного роду чаклунів напередодні важливих для них подій. Ті проводять магічні обряди, для чого вбивають молодих людей, вирізують у них статеві органи і здійснюють жертвопринесення з їх використанням".

21 вересня 2006, newsru.com: "В Красноярську багато хто переконаний, що причиною смерті п'ятьох школярів, що згоріли в колекторі більше року тому, стало ритуальне вбивство. Батьки школярів, чиї останки привезли в місто кілька днів тому, намагаються взнати, що насправді сталося і хто винен в загибелі п'яти дітей. За словами адвоката Володимира Саламатова, що брав участь в експертизах: "Всі експертизи єдині в одному: причина смерті школярів не визначена. Що мене більш всього вразило – в тканинах немає гемоглобіну! Я упевнений, що було здійснене ритуальне вбивство, і дітей "знекровили". Не вдаючись до подробиць виводів експертів, скажу ще одне: тіла були кинуті в колодязь не одночасно, вони деякий час зберігалися в різних місцях", - додав він".

31 жовтня 2006, Кореспондент.net: "В Індії п'ятеро жінок арештовано за підозрою в здійсненні ритуального вбивства 11-річного школяра. Жінки вже зізналися у вбивстві, передає AP слова місцевого поліцейського чиновника Упендри Кумара Сингха. Причиною цього дикого злочину, гідного кам'яного століття, стала важка хвороба 2-місячної дитяти однієї з жінок. У відчаї невтішна мати звернулася за допомогою до місцевої знахарки. Ворожка не придумала нічого кращого, окрім як порадити матері принести в жертву богині індуїстів Калі іншого хлопчика. Жінки викрали хлопчика по дорозі зі школи додому, дали йому наркотичний засіб, присвятили нещасного богині смерті, руйнування і жаху Калі, після чого перерізали дитяті горло ножем".

29 березня 2007 р. Державний інтернет-канал "Росія": "Загибель дівчинки в Красноярську, можливо, пов'язана з ритуальним вбивством, повідомили кореспондентові "Інтерфаксу" джерела в правоохоронних органах Сибірського федерального округу".

З позиції збереження католиків за рахунок православних виходив і король Сигізмунд І, пропонуючи свій проект реєстрового козацтва. І цей проект все-таки був реалізований, але майже через 50 років і за інших причин. 2 червня 1572 р. король Сигізмунд II Август підписав відповідний універсал.

За наказом короля коронний гетьман Ю. Язловецкий найняв для служби перших 300 козаків-запорожців. Вони дали присягу на вірність королеві і повинні були, знаходячись в повній бойовій готовності, перешкоджати вторгненню татар на територію Речі Посполитої. Козаків записали в спеціальні списки-реєстри, які були основою для визначення їх обов'язків і привілеїв. Король передав козакам клейноди (хоругву, бунчук, булаву і печатку). Офіційно вони стали називатися Запорозьким або Низовим військом. Гетьман реєстрових козаків іменувався "Гетьман його королівської величності Війська Запорозького".

Згідно з універсалом, реєстрові козаки звільнялися від сплати податків, отримали незалежність від місцевої адміністрації і мали самоврядність зі своєю козацькою старшиною. Їм було визначено право на землеволодіння. Першим землеволодінням стало містечко Трахтемирів з монастирем і землями до Чигирина. Тут розміщувалися зимові квартири, арсенал, госпіталь і притулок для потребуючих.

Таким чином до кінця XVI століття утворилося два козацьких центри: один в Запорізькій Січі, що вважався осереддям вільного козацького руху, другий – в Трахтемирові, базі реєстрових козаків, що пішли на службу до польського короля.

Між реєстровими козаками, що знаходилися на утриманні у польського короля, і низовими козаками, що не визнавали себе підданими польському уряду, складалися неприязні стосунки, що іноді доходили до відвертої ворожнечі. Остаточну крапку у відносинах між ними була поставлена у 1590 р., коли на службу набрали 1000 реєстрових козаків, які розташувалися на Дніпрі для охорони кордону, а з часом і для участі в придушенні виступів селян проти панства і для боротьби … з козаччиною!

Після укладення Переяславської угоди (Переяславська рада, січень 1654 р.), Військо Запорозьке перейшло у підданство Російського царя, а гетьман реєстрових козаків став іменуватися "Гетьман його царської пресвітлої величності Війська Запорозького". При цьому, за реєстровиками залишалися всі привілеї, даровані польським королем, а чисельність, з огляду на політичний стан (Московська держава знаходилася у стані війни проти Речі Посполитої), затверджувалась на рівні 60 тис. козаків.

Після передачі Московією у 1667 році Правобережної України під владу польського короля, реєстрове козацтво було там відмінено.

В Російській імперії реєстрове козацтво теж було ліквідоване. Якщо при Богдану Хмельницькому його чисельність складала 60 тис. реєстровиків, то при гетьману Апостолу у 1727 році царський уряд скорочує цю чисельність до 10 тис. на Гетьманщині, і до 4200 – на Слобожанщині. Всі інші були внесені у "підпомічники". Остаточно реєстрове козацтво було відмінене Катериною II. У 1783 році замість козацьких було створено 10 кавалерійських регулярних полків.

Козацька старшина отримала права російського дворянства, частина козаків була віддана у кріпаки, частина склала особливий розряд податного стану, близького до государевих селян.

"Нове військо" фактично розділило участь реєстрового козацтва. З кінця XVI – початку XVII століть відбувався процес розкладання корпусу яничарів. Вони стали обзаводитися сім'ями, займатися торгівлею і ремеслом. Поступово яничари перетворилися на консервативну політичну силу і знаряддя палацових переворотів. 14 червня 1826 році корпус яничарів був ліквідований султаном Махмудом II за допомогою сипахів і акинджі. Сигналом до насильницького розформування послужили 15 артилерійських залпів по столичній казармі, в результаті яких багато яничарів загинуло.

На відміну від нащадків яничар, нащадки реєстровиків не залишилися поза увагою можновладців. 5 грудня 2005 р. Президент Російської Федерації підписав Закон "О государственной службе российского казачества"

Продовження

(http://gazeta.ua/blog/42506/kozactvoznavstvo-prodovzhennya)