Як ми пасли свиней... в університеті

На питання "Чи ти стикався з хамством викладачів?" кожен студент емоційно відповідав згодою. Однак на питання, в чому воно проявлялось, всі розгублено стенали плечима і говорили: "Та у всьому!". Стільки разів доводилося чути схвильовані розповіді знайомих про те, як їх принижує викладач. Моя сусідка по кімнаті розповідала, як один викладач змушував студенток стояти до кінця пари, якщо йому видавалось, що хтось на нього не так подивився. А моя одногрупниця мала такий діалог із викладачкою:

-               Чому Ви на мене так дивитеся? – викладач.

-               (розгублене мовчання)

-               У Вас все прекрасно, всі роботи здані, ставлю Вам "Е"!

Власне, ця викладач усім ставила оцінки за незрозумілою схемою. Бо пропусків у всіх студентів було приблизно однаково, роботи, які здавали також усі, вона оцінювала "плюсиком", тож в принципі жодних логічних приводів ставити людям з однаковими успіхами по курсу оцінки від "Е" до "А" не було. Але сваритися із нею причин, грубо кажучи, теж не було – через неї з університету ще не виганяли.

"Ви всі сіра пліснява!" - говорив викладач із російського відділу своїм студентам. Потім, звісно, виправдав свою грубість, сказавши, що вони нездари, якщо не знають, що це цитата... Підвищувати свою музичну культуру змусив студенток другого курсу філологічного факультету ще один викладач – половину пари студентки змушені були читати вивчений матеріал у стилі "реп".

Інколи викладачі полюбляють доводити студентів до сліз. "Я ніби і розумію, що не дівчинка уже, на мене не мають морально тиснути, але якщо відповіси щось – буде тільки гірше" - каже студентка четвертого курсу. Зрештою, викладача таки приструнили, коли вся груба прийшла просити деканат замінити викладача. Однак якщо управа на одного викладача ще знайдеться – хто приструнить деканат?

Деканат філологічного факультету можна вважати цілим храмом хамства. Прийом студентів триває у вівторок і четвер із 13-30 до 15-00. Теоретично. Це якщо там є хоч одна людина. І якщо вона не п'є чай. Чи не обідає. А студенти почекають. Тим, хто не дочекався, приходиться чекати наступного дня прийому. Якщо ж пощастило і тебе прийняли – зовсім не факт, що тебе вислухають і допоможуть. Швидше за все, тебе пошлють. Для того, щоб задати якесь банальне питання, що часто потребує відповіді у кілька слів, потібно стояти в черзі від 30 хвилин, до ... наступного дня прийому.

"Хамство це не що інше, як грубість, нахабність, нахабство разом узяті, але при цьому помножені на безкарність. Саме в безкарності вся справа, в свідомому відчутті непокараності, непідсудності дій, в тому почутті безпомічності, що охоплює жертву" - пише Сергій Довлатов, російський письменник і журналіст.

Дійсно, хто ж покарає деканат?

І подібних випадків безліч.

Інколи, щоправда, і студенти не особливо доброзичливо поводяться на парах. Якщо впустити часті прогули чи запізнення, що часто викладами сприймається як прояв неповаги, а студентами звичайною справою, то можна пригадати ще кілька випадків. Наприклад, одного разу студенти на задній парті під час лекції пили пиво із чіпсами. Не помітити подібного було важко, однак викладач не відреагував на відверту нахабність. Інколи нахабність читається в інтонаціях, з якими студенти звертаються, однак вплинути на зазнайок і поставити їх на місце зазвичай доволі просто ("Я з Вами свиней не пас!"). Головне – бажання викладача. Натомість вплинути на останніх практично неможливо.

Вчені Національного інституту стратегічних досліджень виділяють хамство та невмотивовану амбіційність, як відповідь на комплекс меншовартості — відчуття власної нездатності через некомпетентність та непрофесіоналізм. Вони виділяють це як рису українського менталітету. Грубо кажучи, кожен таким чином бореться із власними комплексами. Так що тепер, стенати плечима і терпіти? Чи все ж таки варто боротися за власну культуру?

Знайома розповідала, як на кожній парі молодий педагог повторював студенткам, що в нього дівчина красива і розумна, а вони усі тупі. Він був переконаним, що всі у нього закохані.

Хтось пропонує відповідати на подібну поведінку сміхом. Хтось – агресією. Однак у випадку, коли від твоєї реакції на великовикладацьке самоствердження залежить твоє майбутнє, варіант відповіді, як правило, лишається один – мовчати і вибачатися.