Раби -це ми

Стан нашого суспільства дуже добре характеризується виразом "Ми раби, раби це ми", який в часи СССР звучав дещо інакше, що,однак, не було завадою для практично всього суспільства перебувати в рабському статусі. В такому законсервованому стані знаходиться більша частка громадян і до цього часу. Потроху процес проявляє позитивну динаміку, але страшним є те, що рабські настрої домінують в суспільстві вже дуже тривалий термін. Хоча до біблійних сорока ми маємо ще трохи часу, але чомусь Мойсей серед нас не проглядається.
Для своєї пасивності сірість знаходить тисячі виправдань. Одні наперед впевнені в неефективності будь- яких дій, інші захищають свій бізнес, треті бояться втратити сяку- таку роботу. А всі разом втрачаємо майбутнє. І якби лише своє!
Важко оцінити, який з рабських поступків є більш неприйнятним: участь в загонах "тітушок", чи продаж свого голосу на виборах за певну суму; вимагання грошей за участь в євромайдані, чи зміна політичної орієнтації при кожній зміні влади; тотальна згода з діями влади, чи пряма участь у людиноненависницькій  владі…. Для раба головним є вижити.
І ще для невільника дуже престижним є доказати, що хтось більший раб , ніж він.  Наближення до господаря в цьому середовищі є дуже важливим і прагнення вислужитися є домінуючим в їх поведінці.
Раб став освіченішим. Він здатний навіть імітувати самостійність в прийняті рішень. Однак з лінії на підтримку дій господаря він ніколи не зійде. Навіть сьогоднішню ситуацію, яка характеризується повним провалом в усіх сферах , він вважає позитивом . І наперед знає , що при змінах буде ще гірше.
Для раба демократія є лайливим словом. Раб має собі за правило засуджувати дії особи, яка прагне свободи. Своєю свободою він розпорядитися не вміє. Його вільний час плавно переходить в п'янку, бійку… Для нього відпочинок сьогодні – похмілля завтра. В нього секс це насилля, спілкування - крик, виховання – різки.
Він навіть роботу не може собі знайти. Її  рабу повинні дати і контролювати виконання завдання. Без цього він робити  не здатний. Він плаче за сильною рукою, диктатором, конвоїром. Його життєва дорога повинна бути обставлена знаками( зобов'язуючими ) , описана в інструкціях, і огороджена дротом(колючим).
На словах ми всі проти рабства. Всі маємо претензії бути особистістю. Та добре загляньмо в свою суть і постараймось перейти в той поки- що невеликий  прошарок вільних

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"