КУПИТИ УКРАЇНУ
Нехай мені дарує читач за повторення статті 2010 року, опублікованої в Інтернеті під тим же заголовком, а в газеті "Українське слово" під заголовком "Давайте не продаватися!" (2010, №28), бо надто вже реалізовуються прагнення декотрих "покупців" та їхніх ідеологів купити нашу Україну.
Нова влада взялася за роботу. І почалося: віце-прем'єр В.Семиноженко хоче збирати нову Переяславську раду; міністр Д.Табачник готовий ділити українців на два різні народи, щедро відпускає компліменти Сталіну і буде створювати спільний з Росією посібник з нашої історії… На телеекранах ще частіше замиготіли обличчя далеко не друзів української ідеї та мови – більших і менших левченків, хар, колісниченків… Одне слово, попливли – кудись назад, кудись на північ.
Одначе українцям іще багато чого лишається невідомим, особливо тим, хто не читає газети "Комсомольская правда в Украине" чи пропустив у ній матеріал Володимира Ворсобіна "Знаток Вассерман: России пора купить Украину". Тим часом його автор подає вельми цікаву і повчальну інформацію.
Отже, "знавець" із передач "Что? Где? Когда?" і "Своя игра" Анатолій Вассерман в офісі прокремлівського руху "Наши" прочитав студентам незвичайну лекцію. Спочатку він виголосив, що українського народу як такого не існує взагалі, оскільки (переклад – О.П.) "український народ – така ж складова частина російського, як народ курський або архангелогородський" (он які знання у чоловіка, що вчився на теплофізика!). Україну, мовляв, вигадали австрійці та поляки, аби "послабити російський народ, розколоти його і протиставити ці частини одну одній".
Авжеж, таку примітивну маячню український читач слухає не вперше, тому заглиблюватися в деталі не варто. Зрозуміло, А.Вассерман вельми хоче догодити московським господарям й отримати від цього певний зиск. Тому навмисне грає грубо, щоб його позицію помітили і найвідсталіші мракобіси. Хоч, як слушно зауважує В.Ворсобін, перед лектором сидить "майбутня політична еліта країни". І ми знизуємо плечима: теплофізик міг би підготуватися серйозніше. Не вік же улещувати владні щаблі!
Але пан Вассерман іще тільки розігрівав аудиторію. "Росії час купити Україну" – ось квінтесенція його виступу і головний витвір фантазії. Адже "російський ринок просто недостатній для нових розробок. У нас 140 мільйонів чоловік, а треба 200,– каже він.– І ми можемо розраховувати на життєздатність своєї промисловості, тільки якщо створимо єдиний економічний простір, куди увійдуть Білорусь, Казахстан, Росія та Україна. Без будь-якої з тих республік наша промисловість приречена".
І такий союз, виявляється, "можна купити". Для цього "треба провести в країнах пострадянського простору референдум про возз'єднання, авжеж, проводячи агітаційну кампанію. Зрозуміло, є чимало людей, зацікавлених у подальшій ізоляції, але, як учив Філіп Македонський, осел, навантажений золотом, бере будь-яку фортецю. Тому особливо непримиренних доведеться "внаглую" підкуповувати…". Далі: "Всередині Росії Ахметов і Дерипаска знайдуть спосіб домовитися, так само як Дерипаска зміг домовитися з багатьма всередині Росії".
Вассерман також знає, що, "в найближчому майбутньому ми не зможемо платити місцевим політикантропам більше грошей, ніж платять американці. Через те доведеться звертатися не до політиків, а до народу. Доведеться промивати мізки, які вже багато літ засмічуються чортізна-чим". Як бачимо, лектор дуже турбується про майбутнє Росії, вона для нього – "наша імперія".
Про контрагітаційний захист самої України Вассерман відверто невисокої думки: "Вважаю, в російських республіках – Білорусі, Росії та Україні – пропагандистські бар'єри доволі швидко вдасться подолати. З неросійськими буде складніше, але й тут ситуація, я думаю, нормалізується".
У постскриптумі журналіст Володиимир Ворсобін повідомляє, що Анатолій Вассерман має українське громадянство. Не менш цікаво, правда?.. Ось на яких лояльних громадян розжилася наша країна!
А тепер звертаю увагу читача на вельми важливий нюанс. Про наведені рекомендації Вассермана я довідався 11 червня 2009 року і, певна річ, міг лише сказати: тіпун вам на язик, далеий пане. Ба й прочитав їх, як-то кажуть, по діагоналі: чи мало всілякого сміття виносять до берегів політичні хвилі по закордонах?! Та ось минув рік, і – теперішні українські реалії змусили мене поставитися до планів А.Вассермана та його порад щодо "політикантропів" серйозніше. Таки недарма: за нечуваного сприяння тутешньої нової влади російський капітал з особливою жадібністю накинувся на українські активи. Процес, як-то кажуть, пішов, і вельми небезпечними темпами. Тим-то я сьогодні закликаю своїх співвітчизників: "Давайте не продаватися!" Гасло: "Нас не купити!".
Олекса Палійчук.
