Вул. О. Гончара, 33-а, Київ: тепер так близько до пекучої правди

За цією адресою знаходиться єдиний в Україні "Музей шістдесятництва". Колекція експонатів, що пробуджують національний дух, надихають, зворушують, викликають болючий щем у серці та гордість, відкриває те, що приховала від нас ретельно складена шкільна програма.

Сьогодні колекція музею нараховує більш ніж 20 тисяч експонатів: твори самобутніх художників, рукописи і друковані видання, зразки самвидаву, документи, особисті речі шістдесятників і унікальні старі світлини. Відкриваючи двері закладу, кожен має усвідомлювати, що цю безцінну можливість долучитися до надбань воїнів за незалежність України для нас виборювали майже два десятиліття.

Ще 1994 року під час вручення їй Шевченківської премії журналістка, громадська діячка та політв'язень Надія Світлична повідомила про створення фонду музею шістдесятництва та передала йому свою грошову частку премії. Кількома днями пізніше вона заснувала ініціативну групу зі створення музею шістдесятництва на чолі з Галиною Возною-Кушнір. Того ж року було створено громадську організацію "Музей шістдесятництва", яку очолив багаторічний політв'язень Микола Плахотнюк, нині вже завідувач такого довгоочікуваного закладу.

"Нас не чули при жодній владі…18 років ми домагалися приміщення! Ми за цей час написали безліч заяв, збирали підписи... Хто тільки не ставив підписи! І академіки, і доктора наук, і професори, і громадськість, і відомі люди. Нарешті ми знайшли приміщення, але воно потребувало ремонту. Дев'ять років ми домагалися, аби зробити ремонт!", - згадує Микола Григорович. Зрештою, всього за 2 місяці працівники музею власним коштом зробили ремонт у приміщенні, а 24 серпня 2012 року як філію Музею історії міста Києва "Музей шістдесятництва" було відкрито!

Тож зараз лише кілька станцій метро відділяють нас від історичної правди, як вона є. Ну як можуть залишити байдужими телеграми в'язнів, гербарій, зібраний жінками в Мордовському таборі, афіші заборонених творчих вечорів, листи, написані на хусточках, які вшивали у спідниці та вивозили за кордон? Найбільше в моїй пам'яті закарбувалася виставка, присвячена Григорію Герчаку, якої, до слова, немає в жодному з інших музеїв Україні. Цей талановитий чоловік був змушений четверть століття провести на каторзі, побувати у 30 таборах, та його дух це так ніколи і не зламало! Маючи лише початкову освіту, в ув'язненні двадцятилітній юнак отримав музичну і художню освіту від найкращих педагогів Радянського Союзу, що разом з ним відбували покарання. По суті, майже усі свої творіння він виконував потаємно в тих радянських концтаборах. Дивно, що таку велику незламну постать, нам жодного разу не згадали у школі.

Кульмінацією ж походу до музею стає зал чи то кімнатка Незалежності. Саме тут ще раз згадуєш, за що маєш кожного дня дякувати Богові та тим визначним українцям.