Відгук на новелу Миколи Хвильового "Кіт у чоботях"На численні прохання)

Мені тут закидають, що я критикую інших, а сама не читала, чи не зрозуміла, чи ще щось таке... Отже, спростовую цю інформцію своїм відгуком на "Кота в чоботях".
__________________________________________________________________________________
Чому Гапка - це глухо і до чого тут гаптування? Гаптована, золота душа. Але становище - глухе. Безнадійне. От і вийшла товариш Жучок. Маленький такий жучок, який затаївся, притиснутий черевиком комуністичної машини і не видно вже гаптованої душі. І глухо так, справді... А таких товаришів жучків - мільйони. Мільйони зруйнованих, зранених душ. А ми ж, щоб зрозуміти всіх, придивимось до одного. А що воно за Жучок? А от що: Кіт у чоботях. В спідничці та блузці кольору хакі і в чоботях. Ось він вам і польовий Ленін, і "тьотя", і секретар ком'ячейки. Так і хочеться додати: "Точка. Коротоко. Ясно.". Адже так і було. Точка. І все. Ніяких там пауз. А що ж далі? А як же гаптована душа товариша Жучка, "кота в чоботях"? Невже так її і не побачимо за високим стосом партквитків та звітів? Аж ось вона, показалась. Гаптована золотом, та змочена сльозами. Не так і добре все в товариша Жучка. І соромно, і болісно за своє горе. Тільки тихенько. Таємно поплакатись і - знов. Кіт у чоботях. А після нього - точка. Через проміжок прудких, дріботливи крочків - на дискусію. ____________________________________________________________________________________

Що корисного для себе знайшла в цьому творі я? Не варто судити по обкладинках. Не варто отак просто ненавидіти ані комуністку товариша Жучка, ані бандерівця-націоналіста товариша, скажемо, Жучку. Бо то все війна ідеологій. А люди в ній приймають участь різні. І невідомо чому вони обрали саме такий шлях...