Школам наказали за кілька днів знищити "Кобзар" Тараса Шевченка. ФОТО
І це роблять не десь у Болівії, чи Чилі. Це відбувається у нас в Україні. Більшого маразму вже годі й чекати. Бо дійшло до того, що наказують вилучити із шкільних бібліотек книги Тараса Шевченка.
Цікаво, а чим він не вгодив деяким власть-імущим? Тим, що не цурався рідної, тобто української мови? Чи тим, що викривав загарбницьку політику московітів та дбав за національну ідею?
У соцмережах поширюють інформацію про великий "шмон", котрий мають провести у школах Харкова. І навіть "Кобзар" Шевченка наказали вилучити. "До нас їде ревізор" (с), і не якийсь там харківський, а з КИИИИЇВА! Школярів збирають класні керівники, та розповідають, як треба поводити та що можуть робити перевіряючи.
По-перше вилучили зі всієї школи "заборонену літературу" (книжки недозволених видавництв). Всю недозволену літературу заслали на горище.
По-друге, портрет Януковича, який висів просто у класі, наказали взяти у рамку (бо без рамки не можна).
По-третє, заради комісії, треба прийти до школи у парадній формі.
В-четверте, треба підписати всі кімнатні рослини в українській школі російською та латиною"- пояснює Ганна Чума.
"Из главка присланы списки учебников, допущенных к использованию в учебном процессе. Но вот, что интересно, все остальные учебники (например прошлого года выпуска или авторские) не просто нельзя использовать, их не должно быть в помещениях школы вообще. Это же касается художественной и научной литературы. Нет грифа – фтопку. Например, "Кобзар" разрешен только 2013 года издания с расово верным предисловием. Остальные "Кобзари" фтопку", – повідомляє ще один харків'янин.
"А я прячу дома "запрещенную литературу" по просьбе классного руководителя от проверки. Вспоминаю про войну, революцию. пароли-явки и прочее. И еще у меня есть дельное предложение: проверке приехать и сделать очень правильный ход – выстроить всю школу на линейке, сложить в круге книги изданные до 2012 года и сжечь. Хорошо работает, доказано историей",– ділиться своїми думками Олександр Руденко.
Із часу, коли розвалився гігант-потвора на глиняних ногах у вигляді братніх республік СРСР, пройшло більше 20 років. Але ще й на сьогодні у декого в душі живе раб цієї потвори. І ця рабська психологія, прагнення схилитися перед старшим братом, а іноді просто відсутність бажання будувати українську державу, виховувати національну гідність у підростаючого покоління, творять свою чорну справу.
І такі безбатченки-перикотиполе позавчора обмежили звучання української пісні в (УКРАЇНСЬКОМУ!!!) телерадіоефірі, вчора нав'язали українцям російську мову, сьогодні забороняють "Кобзар" Тараса Шевченка, а завтра…
Боюсь навіть загадувати…
