"Благодарочка"
Щоразу, коли в поле зору потрапляють вітчизняні міліціонери в неохайній формі, стає зрозуміло - тема гопніків остаточно не розкрита. Що казати про моральні засади правоохоронців, коли поверх блискучих дешевих туфель, налягає засмальцьована поторочена штанина.
А військові? Колись почесна форма перетворилася на "робу", а їхні власники на будівельників дачних ділянок.
Як тільки потеплішало, на вулицю із прокурених під`їздів та квартир почали вилазити унікальні представники цієї субкультури. Їх можна побачити на зупинках громадського транспорту, у дворах будинків, на спортмайданчиках, де вони з цигаркою в руках здають фізкультурні нормативи із запізненням на 10 років. Вони возять нас на таксі й маршрутках, добре маскуються під провідників у потягах, де продають все удвічі дорожче.
Торгують книгами на Петрівці. От де зіпсували російську культуру, де спаскудили Дастаєвскаго й Талстова. От де насправді привили поганий смак вітчизняному читачеві. "А литєратуркє" розмірковують із пластмасовим стаканом "кофейку" у руках переминаючись з ноги на ногу – поза справжнього й поважаючого себе гопніка.
Поперлись на естраду. Колекціонують картини Ренуара й Пікассо. Відкривають картинні галереї. Купують футбольні клуби. Знімають другосортні кліпи та кіно про таких же як самі.
Мало того, вони ще й мають нахабність йти у політику. "Жигулі" змінили на "ленд-ровери", кепи на рожеві краватки, а типову "благадарочку" на кострубате "висловлюємо подяку".
Їх легко розпізнати у натовпі. Гопнік ніколи не ходить сам. Навіть гопнік-президент з двома чуваками позаду. Вовчік і Сєрьога стали охоронцями. Дебільний вираз обличчя, правда не змінився. Серйозні такі, ніби провідок від навушника - це мозок, що витікає з вух.
Гопніки люблять Крим. По пояс голий, в темних як його світ окулярах, засиджених шортах й тапках за 12 гривень. Впізнаєте? Вони там усюди: на картингах, човнах з бананами, з мавпами на плечі, на водних мотоциклах, причому, під самим пляжем лякаючи відпочивальників ревом двигуна та хвилями. Позаду нього верещить така сама "Масік, блін, тока нєнада-а-а резка паварачівать!". Тепер гопніки в Туреччині та Єгіптє. Ол інклюзів. Водка в обізатєльном порядкє.
Вони оточили нас. Поки ми переймаємось міграційними процесами ззовні, країну зсередини "гризе" паразит національного виробництва. Нізвідки не завезений. Це наше. Проказа на тілі кволого соціального організму. Немає тут ні руки Росії, ні капіталістичного чобота США. І навіть не пороблено.
Історія з людиною на безлюдному острові ще актуальна. Дещо, правда, змінилась. Ми - ті ж "робінзони" серед людей. Тільки самотність стала глибшою. Настільки, що поки не скажеш "благодарочка" тебе не вдуплять.
