Чому слово бандерівець стає синонімом слова українець?

Тож у якій Україні живемо: у бандерляцькій чи совково-комуно-бандитській? Чому іноді Україну називають бандерівською? І хто приклав руку до того, щоб слово бандерівець стало майже ідентичним до слова українець?

Як створити новий ідеологічний міф? Вірно, під нього треба підігнати поняття чи подію, котра може або розколоти суспільство, або, в крайньому випадку, викликати дискусію.

Цією методикою активно користувалася ідеологічна система СРСР, а зараз експлуатує Росія. От зараз кажуть, Західна та Східна Україна це два ідеологічні полюси. Дозвольте запитати, а у чому ці полюси?

У тому, що на теренах Західної України народ під час голодомору 1933-1934 років не винищували мільйонами? А під час репресій, починаючи із 20-их років минулого століття не винищили цвіт нації: науковців, представників української православної церкви, інтелігенцію… Ото ж бо й воно.

По-перше. Вільна, самостійна Україна постала б напевне ще десь у 30 роках минулого століття, якби не комуно-більшовицький терор.

По-друге. Якщо на теренах так званої радянської України більшовицько-сталінська кліка, щоб утримати владу, еліту нації винищила, то на землях Західної України така еліта лише кріпнула. Ось звідки з'явилися Бандера, Шухевич, Шептицький. Однозначно, коли б не терор та не геноцид, тобто винищення голодом, то і на території "радянської" України з'явилися б свої Бандери чи Шухевичі.

Мабуть недаремно Сталін, щоб упокорити Україну після її визволення від німецького окупанта, кілька разів через посередників пропонував Бандері ввійти у склад українського, тобто радянського окупаційного уряду.

Але і це квіточки. Коли дивитися через призму історії, то можна помітити, що і на сьогодні ми пожинаємо плоди комуно-більшовицької окупації України. Крім фізичного винищення мешканцям України насаджували чужу ідеологію, культуру, мову, відчуття меншвартості.

Пригадую 2004 рік і так звану оранжеву революцію. Яке піднесення панувало серед громадян та бажання будувати демократичну Україну. Але власні амбіції, безкарність , ідеологічні компроміси звели все нанівець. А все через те, що справжня еліта в Україні на той час так і не з'явилася. Бо нізвідки було. А були лише перші паростки. Народжувалися ті, кому на генному рівні батьки заклали страх померти від голоду чи стати канібалом, щоб вижити.

Народжувалися ті, чиї батьки кожну ніч чекали так званого "чорного воронка". Народжувалися ті, чиї батьки працювали за трудодень.І знову ж, щоб вижити та прогодувати дітей, повинні були або красти, або повіятися світ заочі.

І ще одне. Комуно-більшовицька окупація привела до того, що прагнення власного збагачення, совковий менталітет глибоко засіли в душі чинуш різного рівня чи то пак калібру. Випадково натрапив на цікаву таблицю рівня життя двох країн: Польщі та України.

Вона більш ніж красномовна. Тут навіть не потрібно ставити риторичного запитання: чи українські землі гірші та чи українці менш працьовитий народ?

Тому побрехеньки, що так живемо, бо у світі панує криза, може виходити лише від перелицьованих комуно-більшовиків.

Це з одного боку. А з іншого. Чи не нагадують вам судово-прокурорсько-міліцейська системи України репресивну машину (зрозуміло у набагато менших маштабах) комуно-більшовиків 20-50 років минулого століття?

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

143

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"