Про свідомість.

В.Муха.

1.Задамо собі таке питання, - чого, саме, найбільше бракує в Україні і Україні?

А наша відповідь, - свідомості. Причому, усякої, - громадянської, сімейної, державної і т.д., а головне, національної, без котрої, на наш погляд, унеможливлюються й усі інші.

Отож бо, підкреслимо, що у несвідомому стані перебуває Україна всередині, тобто, її організм, котрий ще, наче, дихає, але, вже, ні на що не спроможний, і Україна, як ціле життя, котра своєю непередбаченістю лякає і збиває з толку сусідів, причому, котрі, теж, наче, доживають.

2.Але, що воно таке, свідомість?

Матеріалу, і в інтернеті, багато. Тобто, думки вчених крутяться. Проте, під занадто товстим шаром їх вихору, стержень останнього, майже, не проглядається. Наприклад, в російській вікіпедії записане таке: "Сознание — состояние психической жизни человека, выражающееся в субъективной переживаемости событий внешнего мира и жизни самого индивида, а также в отчёте об этих событиях."

Нагадаємо, що вікіпедії залишають і друкують тільки авторитетні і загально прийняті думки і висновки. А тому, ми, аби нас не звинуватили у нетолерантності, коментувати таку науку не будемо.

3.А власну відповідь почнемо з пошуку балансного розуміння.

І є думка, що розумінням протилежним "свідомості", є розуміння "дикість". Де, "свідомість" - це людська якість, а "дикість" - тваринна.

Тобто, чим більше у людей свідомості, тим вони людяніші, а чим більше у тварин дикості, тим вони тваринніші.

А ще додамо, що свідомість виховують, а тому, вона, назвемо так, цивілізована, а дикість природна, і тому, її розвивають.

Також, є думка, що свідомість суспільства називається "вірою". Причому, якщо "віра" вироджується, то, натомість, її місце опановує "релігія".

Різниця ж, між вірою і релігією, попередньо, бачиться в наступному. Віра вчить тому, як треба жити достойно і, аби життя розвивалось, а релігія опікується неміччю і пропагандою потойбічного світу.

4.Далі. Якщо свідомість, -  людська якість, то постає питання і, також, назвати людську кількість?

А, як на наш погляд, то це "розумність". Розумність характерна рівнем і, саме, вона надає ефективність свідомості.

Питання, - чому "розумність" не входить до людської якості – "свідомості"?

Справа у тому, що перша робить ефективнішими і злочинців. Підкреслимо, що людська "злочинність", як і у тварин "дикість", не виховується, а розвивається, якщо не виховується "свідомість".

5.На людях не написано, свідомі вони, чи злочинці. Тобто, свою свідомість люди проявляють у конкретному вигляді. А отже, свідомість є зовнішнім явищем. Котре, на наш погляд, віддзеркалюють "відповідальність" і "обов'язковість". Причому, відповідальність є якістю обов'язковості, а обов'язковість є кількістю відповідальності. Тобто, наприклад, людина не може бути відповідальною, якщо не має і не виконує реальних обов'язків, а також, не може бути обов'язковою, якщо до виконання своїх обов'язків ставиться безвідповідально.

6.Вочевидь, мало хто заперечуватиме, що свідомість і віра в усьому тісно переплітаються. Але свідомість виховують в сім'ї, в суспільстві, а віру Бог опускає  на землю, як свою віру у те, що, у подальшому, на певній землі, буде вихована відповідна людська свідомість, реалізація котрої проявить себе відповідними досягненнями людства.

7.А наостанок, згадаймо факти історії сходження християнської віри Бога на землі Київської Русі. Спочатку, патріархи центру віри, притиснувши певними умовами, примусили прийняти хрещення Великого князя Володимира. Потім, з його волі, охрестили владу і наближених і, лише потім, частіше силоміць, було охрещено простий люд. Котрий нову єдину європейську віру поступово прийняв до душі, але й через тисячоліття, як милі свята, згадує обряди, колись місцевої віри, язичницької.

Травень, 2013р.