Патріот
Вокзал. До мене прямує дівчина з відламаним підбором лівої туфлі. Ще здалеку визначив, що із цією „кривою качечкою" краще не зв'язуватись, бо такі як вона, здатні принести себе в жертву відстоюючи людську гідність.
- Можна? – підходить вона смішно ступаючи на не існуючий каблук.
Знизаю плечима. На вигляд 20-23 роки. Здається, кілька хвилин тому плакала. На щоках чорні потічки.
- Додому треба, а не хочу. Впадло. Шо там робити? Одні алкаші да придурки. В городє лучше. Робота. Отдих у нормальних завєдєніях. Гаряча вода постоянно. Як не як а тут жізнь нормальна – розповідає вона шморгаючи носом - Вовка, мій пацан, работає, гроші заробляє. Балує... Каждий день трицатнік лишає. Я ж не проста давалка якась. …Ти чого улибаєшся постоянно, не пугайся, ти не в моєму вкусі – каже вона.
Слухаю уважно хоч і дивлюсь в інший бік. Банальна історія яких багато - про "мати яка "пиляє", та батька п`яницю, що вже давно не живе із нею та молодшою сестрою.
- Вона у мене умніца. Учиться на паріхмахєра. Дєвки со двора всі до неї на причоску. Утрєнік чи випуск, усім шик робить, а пацани слюні пускають. Гарна така дєвка. Мамка заболіла, яка не є, а рідна всьотаки. На дєнь рождєньє подарила мені цепку золоту. О! – витягує за пазухи ланцюжок. – Якось, чуть, було не потєряла, думала кранти. Мамка ж сказиться! …Ти що нємий, чо мовчиш?
Не налаштований на розмову звалюю все на поганий настрій.
- А-а, так ти цей, тіпа патріот, да? Говориш по чисто українському, да? – кепкує вона з моєї української, – А я нє. Не патріотка. Нє-є! За шо любить страну, яка свій народ не уважає..?
У холі з`являються охоронці вокзалу. Моя знайома морщить носа та зводить брови над переніссям.
- Ці казли, ще в мене получать! Натравлю всіх знакомих, сука. Коли буде їхати додому, поймаю перед автобусом - уб'ю лічно! Оцей бик з сосєднєго села. Там у мене знакомі є… Якшо нада, віддубасять так шо мало не покажеться...
Охоронці павами проходять повз. Роблять зауваження людям, що напівлежачки розмістилися на підвіконнях. Сонні. Шикуються вздовж стіни, як євреї перед розстрілом. Незнайомка стає злішою. Не втримується. На адресу охоронців летить добряча порція матюків. Здійнявся галас. Прибігають ще кілька охоронців, намагаються її заспокоїти. Силу не застосовують, думають що я з нею. Вступаюсь. Трохи заспокоюється.
- Подивись на них! – говорить вона захекано поправляючи майчину,- Їх за бидло счітают, а вони мовчать!
Даю п`ять гривень замість прошених десять. Кривиться. Прощається як Жінка згинаючи підняту вгору долоню.
- Будь попрощє, патріот!
