Осіння ніч

І ось ще один гамірний день, наповнений пахощами останніх осінніх квітів непомітно скінчився, а все тому що за своїми щоденними турботами, проблемами, які ми з такою насолодою  самі собі створюємо, а потім скаржимось на те що не можемо їх вирішити,не помічаємо тієї божественної краси, яка оточує нас. Не помічаємо, що дерева уже увібрались у золоті шати, що на тоненьких, тендітних гілочках палає червоним полум'ям  горобина, що сонце над нами уже не таке сяюче, ніби чомусь зажурене, неначе трішки сумує, що літо знову пролетіло непомітно.

А коли ми востаннє милувались заходом сонця? Ця думка не покидає мене вже багато днів. Здається ну що такого в тому заході сонця – нічого?! Сідає собі воно, то й не будемо заважати, але ж ні! Тільки б  подивитися, яка це краса, коли помаранчевий диск торкається горизонту і неспішно, ніби величний старовинний корабель,  віддаляється, ніби ховається від людських очей, а ти все дивишся і не можеш відвести погляду від такої краси, в цей момент хочеться взяти фарби і зобразити цю велич на полотні, змалювати всі ті почуття і враження, які вирують зараз у твоїй душі. Але там де ніжні промінчики, перед тим, як остаточно зникнути, востаннє пестять вечірній небосхил, кольори неба із ніжно-помаранчевого стають червоно-фіолетовими. А на вулицю уже тихими, несміливими кроками спускаються вечірні сутінки, ніч ніжним крилом, ніби тоненькою, прозорою накидкою покриває землю, запалює в домівках світло. Проте на безкрайому,усипаному ясними, тендітними зорями, темно-синьому небі, все же палає гарячо-червоним полум'ям відблиски останніх сонних промінчиків. А зорі несміливо миготять на нічному небосхилі,їх стає все більше й більше і ось небо вже сяє далеким, холодним, сяючим світлом зірок. І ти стоїш, ніби зачарований, і милуєшся цією красою, не треба нічого говорити, щось вирішувати, про щось думати, отак стояв би усю ніч і дивився.

Ось яка справжня, природна краса оточує нас кожного дня, а ми її не помічаємо, а треба лише підняти очі і зрозумієш, що життя це не тільки перешкоди, які обов'язково треба подолати. Життя – це краса, яку треба частіше помічати.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"