Усяке терпіння має свою межу й кінець. Особливо ж тоді, коли воно є наслідком розправи, знущання, відвертого глуму.

Вам ніколи, мій добрий читачу, не доводилося задуматись над тим, як себе почуває в ув'язненні, приміром, Юрій Луценко?

Особливо ж тоді, коли журналісти в черговий раз повідомлять, що з державного бюджету знову перекачали вожді-правителі мільйони на розвиток бізнесу Андрія Клюєва, кинули черговий куш на округ сина прем'єр-міністра п. Азарова, розщедрилися в черговий раз на ремонти і реконструкції резиденцій глави держави, на спорудження автобанів до своїх власних маєтків.

Коли якийсь там Каськів, якого Юра підозрював іще під час збору коштів на пожертви Майдану…

Словом, я спробую пояснити вам це недвозначне й болісне почуття бранця Менської виправної колонії в стилі самого Юрія Луценка – коротким анекдотом.

Маленький хлопчик дивиться до спальні батьків крізь шпарину від замка і розгублено думає: "І ці люди забороняють мені колупатися в носі?"

Справді, ті хто засудив Ю. Луценка своїми діями вже давно заслужили на кримінальні переслідування. А ще, либонь, і гріх від самого Господа Бога – за безневинне і зумисне ув'язнення екс-міністра. Це останнє навіть уже підтвердив Європейський суд із прав людини.

Але в долі Юри, як на мене, чи не найбільшу роль зіграла пагубна тінь пані Ю. Тимошенко.

Влада, відомо, гне своїх опонентів до того хряща, поки дозволяє це робити… народ.

Ось, якби затримали ЮВТ, а люди спротивилися цьому, не вагаючись вийшли на вулицю, чимдуж забили в дзвони. "Що це, мовляв, робиться? Чесну, безневинну людину запроторили в каземати…"

Але чомусь не сталося цього. Ніхто окрім кількох сотень заробітчан і не бігли під суд захищати  безневинну, та ще й лідерку мас. Хоча в самих штабах "ЇЇ" партії тієї пори  знаходилося тисячі людей.

Чи не тому, що українці добре розуміли: рильце звинувачуваної в пушку?

Як же ж могло статися так, що вже через рік після підписання відомої угоди в ніч на Водохреща 2009 року, російський газ для України став найдорожчим у світі. Що ця драконівська ціна в немислимо великих обсягах закупки "голубого палива" виявилася забетонованою документом аж на десять років. Ти хоч плач, хоч підскакуй з розпуки, а вибери обумовлену кількість газу за цією астрономічною вартістю, а якщо не хочеш його забирати – хоч у повітря випусти вуглеводні, а гроші "Газпрому" віддай. Відповідно до контракту…

Мені, знаєте, до самої фені як те все насправді називалося – чи то було економічне управлінське рішення, чи політичне, яке прийняла ЮВТ тієї ночі в Москві. Важливо, що після саме її безпардонної команди була укладена під'яремна, загребуща угода, яка пішла на шкоду всьому українському народу. Котра привела до здачі України в кабалу Росії, як мінімум на десятиліття. Тому ВОНА відтоді для мене – людина, яка зрадила свій народ. І в протилежному мене не переконає ніхто. Позаяк виправдань цьому ренегатству просто таки не існує…

Нова влада на цьому й підловила ЮВТ. А ось люди це все добре розуміли тоді, як її судили, і тепер знають. Ось чому дивляться на всі ці кардибалети й кривляння в колонії і лікарні, як на безкоштовний концерт. По закінчені якого декому потрібно буде справедливо присуджувати звання народного артиста.

Знаєте, є такий вид спорту – біатлон. Там кожного наступного спортсмена тренери ведуть за показниками лідера на дистанції.

Таким учасником "забігу", на превеликий жаль, виявився і Юрій Луценко. Його якраз і веде влада за мірками Ю. Тимошенко.

Різниця між ними лише та, що одна, напевне ж, має якісь певні вигоди від московської угоди, а ось Юрій платить за все здоров'ям,  переконаний, - задарма. Бо так, як просвітили його на причетність до особистих вигод, корупції, розкрадання народного добра в пору роботи  на посаді  міністра, навряд чи перевіряли будь-кого. Це означає, що він, як ніхто із влади нині чистий, чесний, незаплямований, порядний. І інтелектуально підкований. Хоча це останнє - тема окремої розмови…

Те що Луценкові приписали – повна муйня. А всі звинувачення – марення сивої кобили…

Кажу це, як людина, котра теж пройшла через каземати  Лук'янівського СІЗО і бачила, як "шиються" кримінальні справи…

Запитується: чому він сидить у в'язниці? За що насправді? І чому мовчить народ? Де наші аксакали мудреці на чолі з Леонідом Кравчуком, новітні народні депутати Верховної Ради свіжої каденції? Чому немає жодного поруху для встановлення справедливості?

Нагадаю: 26 грудня виповниться вже два роки, як в ув'язненні знаходиться людина вина якої полягає лише в тому, що вона полякала декого в буремні часи після Майдану…

Невже й далі можна терпіти відверту наругу, як зухвалу помсту за восьмилітньої давності переполох?

Ірина Луценко нині народний депутат. Думаю, що до 26 грудня ц.р., двохрічної дати протиправного арешту Юрія Луценка вона має сформувати в Україні "КОМІТЕТ 26 ГРУДНЯ" – організацію, яка завжди займатиметься підтримкою, звільнення з ув'язнення тих, над ким глумиться, з ким протиправно розправляється влада. Незалежно від того, яка і чия влада буде в Україні.

А 26 грудня нехай увійде в історію України чорною сторінкою календаря, як пора початку репресій проти демократії і свободи слова. Адже, не забуваймо, Юрій Луценко це ще і вправний журналіст, метиковий редактор. Під його началом свого часу виходило в Україні одне з найгостріших видань – "Грані+". Та й ув'язнений два роки тому він був з посади заступника головного редактора газети "Сільські вісті".

Так що й до вас, колеги журналісти, моє звернення також.

Нехай "КОМІТЕТ 26 ГРУДНЯ" почне свою роботу із звільнення Юрія Луценка. Бо надто вже він засидівся на нарах. Тим паче, що на відміну від інших, засуджений він винятково за політичну діяльність…