Ще повоюємо?!

В останні місяці ми чимало чули і самі казали про те, що українське суспільство зневірилося, царює апатія, ступор в плані соціальної активності, повна втрата пасіонарності, а місцями, навіть, громадська безвідповідальність та нівелювання соціальних цінностей. Заперечувати нема сенсу, адже процеси державотворення останніх років зовсім не сприяли формуванню та розвитку того самого громадянського суспільства в Україні, так як це гарно написано в Конституції України.

Звідси нездатність відрізнити хто є хто, готовність продати свою совість, в комплекті з хрестиком на бюлетені. Безумовно, сьогоднішньому режиму вигідно "виховувати" не освічених українців, а сіру масу, не здатну не те, щоб відстоювати своє право, а й знати його, і прагнути його реалізовувати.

З огляду на це, багато хто був упевненим, що ці вибори стануть переправою до повного занепаду та соціально-політичної та духовно-моральної "руїни", як в Україні, так і головах українців і їх душах.

Та чи так сталося?

Однозначну відповідь на це питання дати неможливо. Аж надто контрастують результати однієї сукупності процесів у різних куточках України. З іншого боку, репрезентатором результатів цих процесів можна назвати Київ. Але не повністю, з огляду на те, що як раз тепер, столиця не так уже яскраво відображає результати, в тому числі, і виборчого процесу по всій Україні.

Але зараз мова йде не суто про вибори, їх результати, переможця, владу, опозицію і тому подібне. Повернемося від прагматичного і матеріального до більш абстрактного, хоч і частково похідного від цілком фізичних рухів.

Одним з людських головних досягнень є злам певних стереотипів, що дуже стійко вкорінилися в суспільній думці.

Наприклад, мало хто вірив, що можливо виграти округи без мільйонних вливань та "засівання" гречкою чи грошима. Звідси поразка Лесика Довгого, який є одним з "найзапекліших" гречкосіїв.

Просто виніс мозок перелом стереотипу, що можливо протистояти не просто грошам, а й криміналу, міліції, яка невідомого кого і що і від кого захищає. Про засвідчила "бійня" на окрузі №215 в Києві, поразка ще одного "грошового мішка" Гереги. Події в Первомайську також сколихнули пасивні уми. Протистояння на окрузі №223 в Києві, де "братва" не просто не може переважити людей, які справді прийшли захистити свій вибір, а й кожного разу отримує там потужну відсіч.

Це вселило в людей не просто віру в себе і свої сили, а дало набагато більше. Українці нарешті відчули не просто фізичну силу сотнях рук, вони відчули силу власної єдності і відчули, як під впливом цього згустку енергії плавиться будь-який бар'єр.

Люди не просто зібралися почали перекривати дороги, трощити щось, ламати і думати, це і є та їх сила.

Вони стали пліч о пліч і заявили, що захистять своє право, свій вибір, свою совість і почали перемагати монстра, який узурпував їх право на самовизначення, право вирішувати долю свою та долю України.

Як не дивно, але дії режиму не просто не задушили в українцях волю, вони, можливо, ще й посприяли відродженню духу, загострили почуття справедливості, сильно осушили чашу терпіння.

Люди вийшли на вулицю заявили свій протест не лише словами. Українці вимагають карати своїх кривдників, дотримуватися законів, написаних для всіх і готові добиватися цього всіма силами. Це і є крок до становлення того омріяного громадянського суспільства, яке змусить владу відповідати за свої помилки, працювати на благо українського народу, яке справді буде уособлювати собою виразника волі українців і не забуватиме, що здійснює повноваження, делеговані народом. Тоді з'явиться і політична відповідальність і здоровий діалог, який з цією владою вдається вести, поки що, лише силою народного гніву.

Тож, з огляду на те, що в останні кілька днів людям вдається відстояти своє право, є причини думати, що далеко не все втрачено і еволюція нашого суспільства таки відбувається, хоч і повільно.