Нетішинська влада Тушок ховається від людей.

В містечку Нетішені, що на Хмельниччині, чиновники не бояться відповідальності за ст.. 340 Кримінального Кодексу та плюндрують права громадян, що гарантовані Конституцією України, ст..39.

Конституція України гарантує громадянам "право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування". Зокрема збори, є однією із форм безпосередньої демократії, яка має підтримуватись демократичною, соціальною, правовою державою тим більше місцевими органами влади. Відповідно до статті 315 Цивільного Кодексу фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо, а обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися тільки судом відповідно до закону. Під зборами слід розуміти спільну присутність групи громадян, які зібралися у порядку, передбаченому законом, в одному місці, визначеному їх організаторами, з можливим використанням звукопідсилюючої апаратури, для прилюдного обговорення та висловлення свого ставлення до дій органів державної влади і місцевого самоврядування. Перешкоджання — будь-яке діяння, спрямоване на обмеження консти­туційного права громадян України брати участь у політичних акціях (збо­рах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях). Воно може полягати як у дії (незаконна заборона службовою особою проведення будь-якої з названих акцій), так і в бездіяльності (наприклад, незаконне ненадання службовою особою приміщення для проведення зборів тощо).

24 жовтня 2012 року в місті-супутнику ХАЕС Нетішині сталась  безпрецедентна  подія в масштабах України: місцева влада, тимчасово очолювана секретарем міської ради Миколою Степаненко, заблокувала приміщення місцевого будинку культури, щоб перешкодити місцевій громаді провести збори щодо доцільності проведення місцевого референдуму про висловлення недовіри міській раді. Дивно, але на місці події не було жодного журналіста із місцевого телебачення та газети, що егоїстично іменує себе газетою громади міста – "Нетішинський вісник".

В той час, коли люди мерзли під зачиненими дверима, всередині приміщення будинку культури  завершувався КВН, а міліція, що знаходилась всередині, відмовилась відчиняти двері. Серед численного люду ширилась справедлива лють, люди обурювались    безвідповідальністю діючої влади адже комунальна власність по праву належить громаді міста, а не владі, узурпованою чотирма (із всіх 40) депутами-регіоналами за допомогою депутатів-тушок, яких очолив секретар міської ради від БЮТу  Микола Степаненко. Завдяки цьому ж Миколі Степаненко пост виконуючого обов'язки першого заступника міського голови дістався регіоналу, раднику губернатора Хмельниччини Павлу Скакуну. Достеменно не відомо якими мотивами керувався Микола Степаненко, віддаючи без формальної згоди міської ради важливу посаду людині без належного досвіду та профільної освіти, адже й своїм позаштатним радником Василь Ядуха зробив Павла Скакуна тільки в 2011 році швидше для галочки, адже ніякими особливими досягненнями в масштабах області той, як рядовий підприємець, не визначався, або ж йому дійсно насправді відводилась передбачувана роль місцевого "смотрящого", як подейкують місцеві жителі. З тих пір, зі слів присутніх на зібранні людей, прозвали в Нетішині Миколу Степаненко тушкою №1.

З таким категоричним твердженням не погоджується лише один із учасників зібрання, що явно захищав дії нової провладної команди, але відмовився представитись. Він заявив, що в Нетішині тушок не має, а співпраця в унісон за вказівками з Центру пояснюється вибраною хитрою тактикою з метою нівелювати вплив на місто Партії регіонів і що з принципових питань вони саботують роботу нібито в інтересах міста, а дії місцевих регіоналів повністю підконтрольні та залежні від прагнень більшості міської ради. Так це чи ні, розсудить тільки час, але учасники зібрання вказують, що явно не в інтересах міста з подання  секретаря та по сумісництву  поводиря Миколи Степаненко громада вже втратила три комунальні об'єкти: громадський туалет, чималу  автостоянку та банно-пральний комплекс, що опинився в руках сірого кардинала   Павла Скакуна.

Оцінюючи вихор останніх подій невеличкого міста, спадає на думку либонь одне, що все ж не зовсім чисті на руку чиновники та різнобарвні депутати заправляють нині гордим містом і завдячуючи  тому, що у багатьох вже "рильце в пушку", ними легко керувати із Центру тож дії місцевого владного бомонду цілком прогнозовано  повністю залежні від вагань Центру. І, як би не намагались м'яко вкласти у вуха нетішинців тезу досягнутого взаєморозуміння з губернатором, назвати таку одноосібно керовану модель управління містом налагодженою співпрацею з областю – язик не повертається.   Отже цілком логічно вимальовуються дії цієї влади, яка не даремно перешкоджає  активній громадськості провести збори в комунальному закладі та всіляко  ізолює її від   безпосереднього самоврядування, на яке громада має  переважне право, гарантоване Конституцією України.